Є така теорія, яку розробили у 1982 році американці Вілсон і Келлінг. Звучить вона приблизно так: якщо хтось розбив скло в будинку і ніхто не вставив нове, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться, а потім почнеться мародерство.
Трошки відрізняється від мантри, яку люблять повторювати чиновники у відповідь на звинувачення у безладі, бруді, розрусі на вулицях міста: “Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять”, правда?
Та більше, соціологи і психологи стверджують: люди частіше порушують прийняті норми поведінки, якщо бачать поганий приклад. І якщо порушується якесь одне з правил, люди дозволяють собі порушувати й інші.
Перевірити правдивість «Теорії розбитих вікон» у 1993 році вирішив новообраний мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані, що вирішив активно боротись з вуличною злочинністю. І треба визнати, що за два роки рівень тяжких злочинів скоротився більш ніж на третину, а вбивств – майже наполовину. А знаєте як? Ретельно прибирали на вулицях, змивали вночі графіті зі стін будинків і у вагонах метро, і з часом писати і смітити стали значно менше. І рівень злочинності на вулицях суттєво впав.
До чого тут Кіровоград? Не знаю, просто вранці, йдучи на роботу, я бачу на одній з центральних вулиць міста сміття. Іноді його стає менше, іноді – більше. Та ознак, що його якось активно прибирають, я не бачу.
А ще дивуєшся, коли буваєш у Чернігові чи Полтаві, наскільки чисто і спокійно на вулицях і парках цих міст і чому у суботу о 7 ранку люди у помаранчових жилетках вже миють з піною міські фонтани, а в парках вже на цей час прибрано, вивезене сміття з урн та смітників.
Є ймовірність, звісно, що теорія, перевірена у багатьох країнах світу, в Кіровограді не працює. І бруд на вулицях, дитячих майданчиках і залишках зелених зон у місті на загальний рівень безладу у місті не впливає. Та чому б це не перевірити на практиці? Просто взяти і виконати свої прямі обов’язки комунальним службам – нарешті прибрати у місті. А може, нам усім це сподобається?
