Нещодавно Верховний суд відхилив мій позов до президента щодо ненадання записів розмов активістів акції “Ні капітуляції!”.
Підставою став відзив Офісу президента, в якому стверджується, що у президента відсутні записи розмов, про наявність яких він заявляв під час зустрічі із ветеранами минулого року.
Щоб не було питань, почну з невеличкої передісторії. Володимир Зеленський під час зустрічі з ветеранами та волонтерами в ОП заявив, що має роздруківки телефонних розмов активістів акцій “Ні Капітуляції!”.
Я звернувся з офіційним запитом до президента з проханням надати мені роздруківки записів.
В ОП, як я і очікував, відповіли відмовою. Після цього я скористався платформою “Свої Люди” від Bihus.Info і знайшов юриста Микиту Андрєєва, який допоміг мені з позовом до суду.
В результаті Верховний суд України відкрив провадження щодо ненадання публічної інформації.
Для чого мені потрібні ці розмови? Якщо чесно, я сумніваюсь, що мене здивують ці тексти.
Окрім ймовірних жартів про розумові здібності та “ватність” шостого президента або вирішення організаційних моментів щодо акцій “Ні капітуляції!”, навряд чи там знайдеться щось цікаве.
Важливе інше – сам факт наявності такої інформації у Зеленського за відсутності законних підстав її набуття (а підстави, судячи із відповіді на мій запит, відсутні), що може свідчити про порушення законодавства.
Те, що відомих громадських активістів, незалежних журналістів та опозиційних політиків систематично прослуховують спецслужби, загалом не було таємницею. Про це всі здогадувались, проте доказів ніхто не мав.
Юристи ОП переконливо довели суддям, що інформації, яку я вимагав надати, Офіс не має.
На підтвердження цього вони надали купу офіційних документів, у яких ідеться про те, що документів, які містили б у собі розмови активістів, до них офіційно не надходило. Але ж це не означає, що їх не існує.
Якщо у Офісі Президента відсутні записи розмов активістів, про наявність яких стверджував особисто Зеленський, то це може означати або те, що не всі документи, які кладуть на стіл президенту, офіційно реєструють, або те, що президент збрехав ветеранам під час своєї зустрічі. Я схиляюсь до першого варіанту.
Ще з середини дев’яностих в СБУ, за словами колишніх співробітників, винайшли нелегальний спосіб інформувати вище керівництво країни “у режимі Т”. Тобто документи без назви, без підпису, без номеру приносять президенту щоденно десятками.
Це ганебна незаконна практика використання цінних ресурсів у особистих політичних цілях представниками влади.
Публічна заява самого очільника держави все змінила, адже тепер з’явилась зачіпка, за допомогою якої можна нарешті позбутися практики незаконних прослуховувань та нелегального документообігу.
І не важливо, що саме спонукало Зеленського публічно оголосити про це – бажання похизуватися перед активістами чи спроба їх залякати.
Важливо, що це відбулося. І я докладу всіх зусиль, щоб використати цю можливість.
Дмитро Сінченко