Війна і підготовка нового відведення військ. Хто і кого розводить?

Керівник Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців". Раніше працював на посадах речника Всеукраїнської організації "Дебатна Академія", члена Національного комітета кампанії «МОЛОДІЖНА ВАРТА», віце-президента Українського незалежного фонду інноваційного розвитку. У 2009 році був одним із засновників та спікерів Громадської кампанії «Новий Громадянин», і досі є активним учасником однойменного Партнерства. У 2011 році долучився до заснування Руху "ЧЕСНО". З 2012 року очолюю Асоціацію Політичних Наук. Політичний аналітик, блогер, публіцист.
Контакт: Вебсайт

Під час робочої поїздки на схід президент анонсував підготовку до відведення військ на нових ділянках, стверджуючи, ніби попередні подібні акції допомогли зменшити кількість обстрілів.

«Радий, що розведення сил допомогло зменшити обстріли. Ми бачимо результат. Військові бачать результат. Ми працюємо над тим, щоб узгодити нові ділянки і щоб на землі Донбасу запанував мир», – заявив Зеленський.

Чи відповідає дійсності ця заява? Спробуємо дослідити.

Попереднє відведення українських військових з лінії фронту відбувалося в жовтні та листопаді 2019 року в районах Станиці Луганської й міста Золотого на Луганщині, та біля Петрівського на Донеччині.

Відбувалось це, не зважаючи на думку самих військовослужбовців, а також місцевих жителів, які проживають в місцях відведення військ, про можливі негативні наслідки – погіршення наших позицій, створення нових вогневих точок ворога, збільшення кількості загиблих серед наших військових, захоплення російськими окупантами нових територій, небезпеку для мирного населення.

Обстріли позицій ЗСУ

В результаті, після відведення українських військових у згаданих районах з листопада 2019-го і по нинішній день російські окупаційні війська постійно здійснювали обстріли, в тому числі із забороненої Мінськими угодами зброї, що призвело до появи нових загиблих та поранених з боку українських військових.

Так, зокрема 18 листопада біля населеного пункту Петрівське (на тимчасово окупованій території) члени патруля СММ ОБСЄ бачили 10 саперів із непідконтрольних урядові районів у мікроавтобусі та вантажівку, що рухалися в напрямку ділянки розведення.

У щоденному звіті СММ ОБСЄ від 19 листопада 2019 року зазначено: «18 листопада, ведучи спостереження приблизно за 2 км на північ від н. п. Петрівське (непідконтрольний урядові, 41 км на південь від Донецька), спостерігачі чули і бачили 1 вибух орієнтовно за 2,5 км на західно-південний захід (за оцінкою, контрольований підрив у межах ділянки розведення), а через 2 хвилини чули ще 10 вибухів, оцінених як розриви снарядів, та бачили дим на відстані близько 2,5 км на південно-південний захід (за оцінкою, у межах ділянки розведення)»

21 грудня 2019 року незаконні збройні формування обстріляли житловий будинок в населеному пункті Золоте-4.

21 січня 2020 року російські збройні формування десять разів вели обстріли із забороненої Мінськими домовленостями зброї в районі Золотого. Загострення тривало більше ніж десять днів. Один військовий загинув, один зазнав поранення.

27 січня 2020 року на ділянці розведення №3 в районі міста Золотого Луганської області ворог здійснив обстріл зі стрілецької зброї.

3 лютого 2020 року за повідомленням Міноборони, в період із 13:20 до 15:25 противник двічі обстріляв захисників Новотошківського (в районі розведення сил м. Золоте) та один раз – опорні пункти підрозділів Об’єднаних сил біля Оріхового, випустивши загалом 14 мін.

18 лютого 2020 року спеціальна моніторингова місія ОБСЄ зафіксувала понад 2300 вибухів під час атаки російсько-окупаційних військ на позиції українських воїнів у районі Золотого.

«Уранці 18 лютого, у період із приблизно 05:30 до 11:30, під час патрулювання в районі н. п. Золоте (підконтрольний урядові, 60 км на захід від Луганська), ведення спостереження на передових патрульних базах у н. п. Кадіївка (кол. Стаханов; непідконтрольний урядові, 50 км на захід від Луганська) та н. п. Попасна (підконтрольний урядові, 69 км на захід від Луганська), а також здійснення моніторингу за допомогою камер відеоспостереження СММ констатувала суттєве зростання кількості порушень режиму припинення вогню, зафіксувавши, серед іншого, понад 2300 вибухів».

Внаслідок атаки російських окупантів 18 лютого 2020 року загинув один військовий, п’ятеро поранені.

5 березня російські гібридні сили 10 разів порушили режим припинення вогню. Ворог обстріляв українські позиції із заборонених Мінськими домовленостями артилерійських систем калібру 122 мм, мінометів калібру 120 мм та 82 мм, а також із гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї. Внаслідок ворожих обстрілів один український захисник зазнав поранення та ще 2 військовослужбовці Об’єднаних сил отримали бойове ураження.

Цей список можна продовжувати. Попри режим припинення вогню, окупанти продовжують обстрілювати українські позиції на Донбасі. З початку 2020 року російські гібридні сили сотні разів відкрили вогонь. Унаслідок обстрілів загинули 45 військових. Востаннє Україна зазнала втрати 12 квітня – загинув Леонід Скакуненко.

Висновки

Отже, відведення українських військ із укріплених позицій вже призвело до збільшення втрат серед українських військових і не дало жодних позитивів, проте «зе-влада» не тільки не бажає виправляти цю ситуацію, а навпаки – намагається її погіршити.

Ці дії українських високопосадовців, на моє глибоке переконання, містять у собі ознаки злочину передбачених: ст. 111 ККУ – державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Чи так це насправді, і хто саме вчиняє згаданий злочин – має встановити слідство. І в цьому, як не дивно, зі мною погоджуються в ДБР, відкривши кримінальну справу, та в СБУ, розслідуючи всі згадані факти в рамках кримінального провадження.

Дмитро Сінченко –​ голова ГО «Асоціація політичних наук»

Поширити:

Залишити коментар:

коментар