Публіцистика, як і якісна журналістика — не є місцем перебування пропаганди. Головна мета журналістики це інформувати, не завдаючи шкоди читачу. Публіцистика не має бути просочена нав’язливою метою зруйнувати (розтоптати) все у голові читача — знешкодити його власне Я. Після прочитання якісного матеріалу, твій розум має залишатись чистим. Ти можеш обмірковувати деякі речі після читання, відкрити новий вектор думок, зрозуміти нові речі. Але текст не має права маніпулювати твоєю свідомістю. Як правило, відвертою пропагандою займається саме публіцистика. Тут така тонка грань: — між висловленням і уособленням свого авторського Я — і прихованою, а подекуди відвертою, маніпуляцією свідомістю читачів. І добре якщо цей читач самосвідома людина, зі стійкою психікою, яка має свою міцну позицію, аналізує почуте-прочитане, перевіряє джерела. Споживати інформацію бездумно — велика розкіш у наш час. Розплата відбувається не монетами, а утратою проявів вільної людини: — мислити «своїми» думками, жити без стереотипів, вірити своїм очам, аналізувати самостійно.
«Гібридна війна» — мабуть вже чули ці слова, еге ж? Найстрашніше (чи найгірше) в ній те, що вона діє тихо, непомітно, на відміну від справжньої зброї. На цій війні немає переможців — тільки переможені (заражені). Зневолена, пригнічена аудиторія, що отримує отруєний медіа продукт, наслідок — ефект зомбі. Ефект зараження розповсюджується блискавично, від ЗМІ до людини, від людини до суспільства, від суспільства до країни. У нашій країні негласна епідемія. Епідемія пропаганди ускладнена брехнею, з загостренням маніпуляції. Хвороби прафілактують вакциною, а чарівної пілюлі проти пропаганди — не існує. Тільки народні методи лікування — перевірка інформації, самостійний аналіз, критичне мислення.
На дворі кінець 2018 року, Україна хворіє, в країні епідемія. Епідемія пропаганди. Чи довго хворітиме суспільство, залежить від свідомих лікарів журналістів. Головне, обрати кваліфікованого спеціаліста, а то й захворіти «зомбувати» можна.