Специфічна комедія – це мабуть найточніше визначення вистави «Слава героям» за п’єсою українського драматурга Павла Ар’є. Колектив маріупольського «Донецького академічного обласного драматичного театру» своєю першою україномовною виставою відкрив 46-те всеукраїнське свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти».
У цій виставі все не просто. У ній, як і в самому житті, немає чорного і білого, негативних і позитивних героїв. У кожному поєдналось добро і зло. Кожен, не залежно від своїх поглядів, однаково переживає радість, смуток, біль, приниження, відчай, страх.
Головна тема – актуальна і болісна. В шпиталі для ветеранів в одній палаті кардіохірургії в очікуванні операцій опиняються солдат Радянської армії Андрій (Валерій Сарбей) та воїн УПА Остап (Анатолій Шевченко). Це породжує вибух від зіткнення двох світів, переконань, затятостей. Хоч кожен з них вже на грані життя, але і за крок від смерті вони не припиняють воювати під акорди Лібертанго. Їх долі покалічені війною та настільки заплутані, що й не розібратися хто свій, а хто чужий.
Остап: – Ти українець?
Андрій: – Тю! Українець. Та і що з того?
Остап: – Так і я українець! І з яких це пір один українець іншому українцю не своїм став? Хіба ми не свої? Хіба ми не є ветерани одної і тої війни?
Андрій: – Ні! Сам знаєш!
Остап: – Не знаю. Вже ніц не знаю. (ніц – нічого, – ред.)
Андрій: – Знаєш! Хлопці в шапках, як ото у тебе, нам в спину стріляли, коли ми Європу від фашистської сволоти звільняли!
Остап: – Так як ви звільняли? Краще б ви взагалі не звільняли! Комуняки ті кляті! Ти знаєш, що тут НКВДисти виробляли? Гірші за німців у сто разів, у тисячу разів були.
У головних героїв насправді так багато спільного (і в якийсь момент ти віриш, що вони ось-ось помиряться, щиро смієшся над їх кпинами. Але ж це життя, а в ньому хепі-енди – скоріше винятки.
На фоні трагічно-комічних «бойових дій» розгортаються соціально-етичні драми їх дітей та медичного персоналу. Вічний вибір між бажаннями і обов’язком штовхає на перехід межі людяності – здирництво, шахрування, шантаж. І кожен з учасників шукає відповіді на запитання: а на що ти здатен заради любові до дитини, заради спасіння життя тому, хто тебе виростив чи щоб заспокоїти совість, спокутувати гріхи? Повороти сюжету настільки драматичні та провокативні, піднімають такі питання, відповідей на які просто не може бути. Все на грані життя і смерті, правди і брехні, сьогодення й минулого, реального й потойбічного.
Ця сучасна вистава стала певним викликом для кропивницького глядача через шквал емоцій, правдивість, сміливість. Наприклад, багато хто вперше, як і герой-червоноармієць, почув слова присяги воїна Української Повстанчої Армії.
Відмітимо роботу режисера-постановника Анатолія Левченко. Постановка зроблена на найвищому рівні. Зал відверто реагував на соковиту з перцем мову, неперевершену гру акторів, пристрасне танго балету, цікаві музичні, відео-візуальні та світлові рішення. Вистава «Слава героям» стала яскравою подією нового театрального сезону.
