Цього тижня у зоні АТО, у Волноваському районі на Донеччині, загинув від ворожого обстрілу наш земляк 24-річний Сергій Колесник, який служив солдатом-гранатометником у механізованому батальйоні військової частини В2731.
Кілька годин тому Сергія Колесника з почестями поховано на Рівненському кладовищі в Кропивницькому. У прощанні з героєм брало участь багато людей, у тому числі – перший заступник голови облдержадміністрації Сергій Коваленко, голова Кіровоградської райдержадміністрації Алла Поліщук, голова Кіровоградської районної ради Сергій Кадигроб. Алла Поліщук наголосила у скорботній промові, що з нашим районом пов’язано декілька найкращих років короткого життя Сергія Колесника (тут він знайшов кохання, тут у нього з дружиною народилася дитина), висловила упевненість, що його син Єгорка виросте гарною людиною, гідною батька-героя.
А яким був Сергій Колесник у повсякденному житті? Ось що про це кореспонденту «Зорі» розповіли близькі загиблого.
– Серьожа був чудовим хлопцем, – згадує мешканка села Соколівського Тетяна Підгородецька, з якою Сергій Колесник прожив у фактичному шлюбі чотири роки. – Познайомила мене з ним моя однокласниця, це було узимку 2011 чи 2012 року. Сергій мені одразу сподобався. Він на той час проживав в обласному центрі, там же працював. Перших кілька місяців ми, як і належить закоханим, влаштовували вечірні побачення, гуляли містом. Потім стали жити сім’єю. Мешкали в Соколівському, у будинку моїх батьків. У 2013 році у нас народився син. Назвали його Єгором. На цьому наполіг чоловік – йому подобалося це ім’я…
А у квітні 2014-го, як розповіла Тетяна далі, Сергія призвали на строкову військову службу. Він сприйняв це спокійно, по-чоловічому, хоча на той час на сході країни уже йшла війна. А коли Сергію згодом запропонували укласти контракт зі Збройними силами – вирішив підписати його, бо військова служба йому припала до душі.
Читайте також: У Кропивницькому провели в останню путь загиблого героя
Ось що розповіла про це Надія Підгородецька, мати Тетяни:
– Дізнавшись, що зять отримав пропозицію щодо контракту, я йому сказала: «Серьожа, не поспішай. Адже війна… Це звідси вона – далеко. А там – убивають. А Сергій мені: «Я подумаю». А якось прийшов і каже: «Мам, я підписав… Всі підписували – і я підписав. Та ви не переживайте – все буде добре». Він часто так казав – що все буде добре…
Перший час Сергій служив у танковій частині на Черкащині. А торік його направили в зону АТО. Останніх кілька місяців Колесник воював на території Волноваського району Донецької області. Уже там цього літа Сергієві дали відпустку додому.
– Я і Єгор йому такі раді були! – каже крізь сльози Тетяна. – Тоді я і Серьожа й вирішили, що коли він отримає наступну відпустку, то ми офіційно оформимо свої шлюбні стосунки. Сергій збирався купити обручки…
– А доля в нього склалася нелегка, – продовжує розповідь Тетянина мати. – Виховувався в інтернаті, де опинився у сім років. У шістнадцять втратив матір. На її поховання напозичався грошей, потім тяжко працював, щоб розрахуватися. Мене Серьожа називав так: «мам», «мамулечко». У нього дуже добре серце. Як трапиться цуценя чи кошеня, викинуте людьми, – принесе його додому. Та й мимо людського горя він ніколи не проходив. А ще Серьожа був охочий до хазяйства. Пригадую, як він радів, коли курчат купив. І от його немає…
Інформацію взято з офіційної сторінки газети “Зоря” у Фейсбук