По-різному в Україні прощалися з Іллічем. В одних містах і селах мітингами, скандалами, а в інших –взагалі без особливих хвилювань. Просто прибирали пам’ятники й змінювали назви вулиць. Не все гладко проходило в самому Кіровограді, де й досі не вщухають пристрасті довкола його перейменування. Цікавість окремих громад викликали й питання зміни назв деяких сіл чи селищ.
На Олександрійщині, наприклад, село Володимиро-Ульяновку Недогарської сільради депутати Верховної Ради перейменували двічі. Відповідно до першої постанови його назвали Новоульянівкою, а за другою – перейменували на Стецівку. Першу назву запропонувала громада, а другу – Український інститут національної пам’яті. Після усунення технічної помилки село таки назвали Новоульянівкою. Схожі ситуації траплялися і в інших містах та районах області.
А тепер, коли процес перейменування практично добігає кінця, пристрасті непомітно вщухають. Однак це не означає, що поменшало людей, які, і раніше, ідеалізують своє минуле і не підтримують запропоновані в країні новації. Вони і досі не розуміють, чому саме зараз міста й вулиці змінюють свої назви і кому взагалі це потрібно? Як декомунізація вплине на якість їхнього життя? Чи, можливо, усе це звичайнісінькі маніпуляції свідомістю натовпу?! Дати відповіді на ці питання взявся всесвітньовідомий майстер мікромініатюр, поет, художник і незалежний український історик –киянин Микола Сядристий, з яким я познайомилася зовсім випадково. Від нього й дізналась багато унікальних речей про наше комуністичне минуле. А на додачу отримала ще й цікаві книги, особливостями яких хочу поділитися з нашими читачами.
Процесом декомунізації українського суспільства Микола Сергійович скрупульозно займається понад три десятиліття, педантично досліджуючи тоталітарні режими всього світу. Нещодавно видав дві нові книги, котрі шокують сучасників розвінчуванням міфів про наше комуністично-марксистське минуле. Мова йде про видання «Погляд крізь час» та «Коммуно-мраксизм: ловушка диявола для рабов».
У першій – зібрані статті та інтерв’ю про самого автора, а також його дослідження про Голод-Геноцид 1932-1933 років, натхненником якого був не хто інший, як «вождь світового пролетаріату» Володимир Ленін. Також у виданні доступно і ґрунтовно розповідається про те, що з нами відбувалося раніше і тепер. Окрема частина книги присвячена філософським роздумам автора про маніпуляції червоних вождів суспільством.
У книзі «Коммуно-мраксизм: ловушка диявола для рабов» автор доводить, що в XX сторіччі марксистські режими знищили 100 мільйонів людей, а фашистські – 50. Дійти такої думки йому вдається, досліджуючи витоки тоталітаризму: фашизму, комунізму, нацизму та механізмів захоплення і узурпації влади. А також вивчаючи психопатології натовпу.
– Червоні кумири, нацисти чи комуністи – рівне зло, адже їхнім ідеологом був Маркс і його поплічники – сатаністи та «авантюристи-собутильники» Ленін і Сталін. Із аналізу їхніх зізнань та висловлювань зібрана ця книга,– пише дослідник.
Добираючи цитати до видання, Микола Сергійович перечитав та вивчив численну кількість оригінальних документів та першоджерел, які характеризують минулу епоху Маркса й Енгельса та їхніх послідовників,і зумів розвінчати міфи про цих людей.
-Міфи – це особлива віра, що створюється дуже довго за допомогою страху і «заграванням з рабом ласки». У 1921 році, незважаючи на фінансові труднощі, голод і злидні в країні, за вказівкою Леніна розпочинають створення великої слави майже забутого в Європі Маркса. Організовують Інститут Карла Маркса і Фрідріха Енгельса. Пізніше його перейменовують в Інститут марксизму-ленінізму. Життя і діяльність цих комуністичних інквізиторів починають вивчати по всій країні. При чому у збоченому вигляді, абсолютно далекому від дійсності. Саме тому «комуно-мраксизмські міфи» не піддаються руйнуванню з боку розуму, для їх смерті потрібно багато років, щоб змінилося ще одне покоління, – пише у своїй книзі Микола Сядристий.
Книга стала підсумком багаторічних досліджень автора, як незалежного українського історика, водночас її впевнено можна назвати такою собі книгою-декомунізатором. Невдовзі вона буде перекладена на більшість мов світу, адже не тільки Україну зачепила червона чума, а й інші країни світу. Тому Сядристий дуже легко пояснює необхідність глобальної декомунізації планети. Інструкції із «розрадянізації» він пропонує у своєму виданні.
Кому цікаво – детальну інформацію шукайте на офіційній сторінці М. Сядристого: www.microart.kiev.