Сьогодні тисячі молодих чоловіків повернулися з війни на сході України. Війни, що сором’язливо прикрита абревіатурою АТО. В них сидять осколки. В них свої маркери для означення героїзму бійців і некомпетентності вищого командування — Іловайський котел і Дебальцеве. Ми ще не готові визнавати їх роль у новітній історії України. Ми ще не усвідомили: вони усі герої: ті, що загинули, й ті, які вижили, ті, хто промовисто говорить про війну, і ті, хто мовчить про неї. Зі своїм внутрішнім страхом, зі своїми помилками, вони все ж хоробріші за нас, хто живе в тилу. Саме за ними майбутнє. Нехай вони поки тільки адаптуються, придивляються до мирних процесів, намагаючись розібратися, хто ж тут ворог, хто друг. Вони ще скажуть своє слово, покажуть своє бачення — за яку країну воювали, за яку справедливість для всіх, за яку свободу.
26-річний Марчел Пинзарь — один з тих, що вижили в Дебальцевському котлі. Він знає запах смерті й життя, що витає у госпіталях. З його тіла так і не витягли всі осколки, і ще свіжі в пам’яті відчуття, з якими людина повертається до реальності з контузії. Він дуже стриманий у висловах і надмірно скромний, розповідаючи про майбутні плани. Але в цій стриманості сповна відчуваєш життя юності і важкий досвід війни. Його рік на блокпостах на передовій вартий цілого життя.
Сьогодні він більше пишається службою під керівництвом першого комбата Юрія Олефіренка, і лише після запитання розповідає про свої чотири нагороди. Четверту, “Захиснику Вітчизни”, йому урочисто вручили на сесії районної ради. Інтригу зберігали до останніх хвилин — хотіли зробити подію приємною несподіванкою.
У всьому іншому Марчел — звичайна молода людина, яка недавно створила сім’ю. Щойно купили собі будиночок і всі плани пов’язують з Кетрисанівкою. Люди повірили в небайдужість Марчела на виборах, обрали депутатом сільради. І він, на думку голови громади Олександра Червоняка, цілком вартий цієї довіри. Марчел вчиться, набирається іншого досвіду — жити в суспільстві, керувати життям, робити його кращим для себе й односельців. Можливо, в майбутньому він стане главою громади. Саме такі люди повинні приходити на зміну, вважає Олександр Червоняк.
Що таке депутатство для Марчела? У свої двадцять шість років він не хоче бути сліпим кошеням, не хоче слухати тих, хто маніпулює, грунтуючись на чутках або домислах. Він вважає, що молодь повинна вчитися, знати закони, щоб керувати в майбутньому, щоб не бути обдуреним в сьогоденні.
Зінаїда Пирля для Першої електронної газети
Фото Віталія Москалика.