Сходити в магазин, відвідати лікаря, вийти на прогулянку – речі, які такі буденні для здорових людей, стають майже неможливими для осіб з інвалідністю. Вони щодня стикаються з проблемами, на вирішення яких йде маса ресурсів як матеріальних, так і моральних.
Журналістка Першої електронної газети поспілкувалася з людиною, яка майже 40 років прикута до інвалідного візка, і дізналася, що найбільше турбує її у повсякденні.
Кропивничанин Тимофій Володимирович Савіцький отримав травму хребта ще в 17 років унаслідок падіння. Незважаючи на тяжке каліцтво, він не втрачає оптимізму, намагається бути в курсі сучасних подій, вести по можливості активний спосіб життя.
«Я багато читаю, слідкую за сучасними новинками в світі медицини, намагаюся правильно харчуватися і займатися фізичними вправами.
Це важливо для мене, тому що розумію – моє здоров’я – лише в мої руках. В прямому сенсі цих слів», – говорить Тимофій Володимирович на початку нашої розмови.
Звичайно, важко назвати безхмарним життя людини з тяжкою формою інвалідності, проте співрозмовник намагається не жалітися, а шукати самостійно вихід із складної ситуації. Мабуть, ця його риса і привела до конфлікту із сусідами по будинку. Отже, все по порядку.
Мешкає Тимофій Володимирович у звичайній п’ятиповерхівці в однокімнатній квартирі на другому поверсі. Близьких родичів чоловік не має, інколи його відвідує соціальний працівник і допомагає по господарству. У свої 57 років пан Тимофій самостійно долає сходинки на другий поверх, що з успіхом продемонстрував кореспонденту (до речі, піднімати себе у візочку – не так вже й просто, для цього дійсно треба мати немалу силу у руках. – Кор). Ніколи з сусідами не конфліктував, не вимагав до себе особливого ставлення, поважав особистий простір кожного і намагався підтримувати добросусідські стосунки. Однак останнім часом ситуація дещо змінилася.
«Майже весь 22 рік я просидів вдома, виходив надвір разів 3-4. Все через травму руки. Під час їзди на веловізочку він зламався і я впав, вивихнув плече і травмував руку. Без сторонньої допомоги шлях на свіже повітря став нездоланним. Нині, слава Богу, все загоїлося, і я можу виходити надвір самостійно.
Але постала інша проблема – машини, які мешканці під’їзду ставлятьпід самі сходинки.Мені немає як заїхати на візочку, бо потрібно взятися за поручні і підняти себе разом з коляскою, це просто фізично неможливо», – розповідає Тимофій Володимирович про ситуацію, яка призвела до конфлікту.
Було таке, що чоловік не міг не тільки заїхати до під’їзду, а і виїхати з нього. Машина настільки близько стояла до сходинок, що довелося йому повертатися додому і чекати, поки сусіди приберуть авто.
«Поряд я маю гараж, де пересідаю на візок з велосипедним приводом і їду по своїх справах або просто на прогулянку – люблю свіже повітря і рух. Я живу сам, і тепер треба весь час когось просити, щоб повідомили власників авто, що я хочу виїхати або заїхати, це стає проблематично.
Інколи ставив цеглу, щоб машини не під’їжджали до самого під’їзду, але її викидають, а проблема залишається. Було таке, що доводилося довго чекати на сусідів, а в мене слабкі нирки, надворі вже холодно, промерзаю без руху дуже швидко», – розповідає пан Тимофій.
Ось так Тимофію Володимировичу прийшла ідея самостійно зробити щось схоже на пандус, який би допомагав його заїжджати на сходинки, а ще перешкоджав власникам машин, які не зважають на знак інвалідності, ставити своїх залізних коней під під’їздом. Звечора помічник пана Тимофія забив невеличкий трикутник, проте вранці його вже не було.
«Мешканці під’їзду чомусь виявилися проти пандуса, вважаючи, що він буде заважати їм. Кажуть, якщо мене щось не влаштовує, то маю поміняти житло.
Ми завжди нормально спілкувалися, я ніколи не грубіянив, ніколи нікого не чіпав. Не розумію такого ставлення.
На саморобний пандус кажуть «середньовіччя якесь». Можливо, я теж в чомусь не правий, треба було порадитися, як правильно робити цей пандус, але ж не дали навіть доробити його. Потім мені прийшла думка зробити клумби, наносити землі, посадити рослинність, щоб машини не могли під’їхати до самих сходинок. Ця ідея теж не сподобалася сусідам. Кажуть: а хто буде доглядати?
Мене хвилює те, що машин стає все більше, і я нічого не зможу зробити», – бідкається Тимофій Володимирович.
Чоловік вже впритул задумався над тим, щоб обміняти свою однокімнатну квартиру на перший поверх або частину приватного будинку, адже розуміє, літа беруть своє і надалі все важче буде спускатися з другого поверху. Навіть почав підшукувати надійного ріелтора.
Журналістка вирішила особисто поспілкуватися з сусідами Тимофія Володимировича, проте двері ніхто не відчинив. Можливо, хтось на роботі, а хтось не бажає спілкуватися з незнайомками. Хотілось би все ж почути думки і аргументи опонентів людини на візку, яка і хоче не багато – мати вільний доступ до свого житла…
А тим часом ми вирішили поцікавитися, що потрібно для того, щоб встановити стаціонарний пандус на під’їзді, який би не називали «середньовіччям».
Секретарка керівника ЖЕКу №3 ввічливо поінформувала, що необхідна заява від людини з інвалідністю або довіреної особи, далі з метою уникнення можливих конфліктів варто отримати письмову згоду від інших мешканців будинку і лише потім виїжджає працівник ЖЕКу для визначення технічних можливостей для встановлення пандуса.
Тимофій Володимирович вже працює в цьому напрямку, написав заяву і почав збирати підписи. Редакція триматиме під контролем хід подій. Сподіватимемося, наша допомога не знадобиться – все буде зроблено згідно із законом.
Олена Цюцюра, Перша електронна газета.
Читайте також:
- Як у Кропивницькому працює «Автошкола для осіб з інвалідністю»
- Олександрія отримала авто для перевезення людей з інвалідністю від англійського міста Бат