24 лютого 2022 року на Кіровоградщині ввели комендантську годину від 22:00 до 6:00. Під час цього періоду перебувати на вулицях та в інших громадських місцях мали право лише представники критичної інфраструктури за наявності спеціальної перепустки, а цивільні – документів, що посвідчують особу. В іншому ж випадку вони могли бути затримані для подальшої перевірки. Комендантська година змусила містян пристосовуватися до нових правил, щоб уникати покарання за нічну прогулянку. Однак, два взаємопов’язані питання так і залишилися відкритими – як пасажиру вночі викликати транспорт на вокзал та як водію виконати замовлення і не отримати штраф.
Знайти водія таксі, який відкрито погодиться говорити про свою роботу виявилося вкрай важко, але реально. Редакція Першої електронної газети поспілкувалися з водійкою-перевізницею з Кропивницького, яка розповіла свою історію роботи, її важливість, а головне – на її прикладі ми змогли розглянути ті самі два вищезгадані питання, які особливо актуальні для людей, змушених перетворюватися на вокзальних «ждунів».
Шлях до керма
Центральною вулицею Кропивницького тихо їде чорна Hyndai. Годинник на головній площі міста вказує на 5 годину ранку. Однією рукою Маріанна веде авто, іншою тягнеться до миготливої кнопки на телефоні, який закріплений на його панелі. “Замовлення прийнято”- продукує жіночий голос.
Сьогодні ця автівка побачить близько сотні облич, почує з десяток історій від балакучих клієнтів, стане тимчасовим прихистком для різного багажу. «Намотає» хтозна скільки кілометрів Кропивницьким, його околицями та іншими областями аж поки ввечері втомлено не видихне у своєму гаражі. Робочий день Маріанни – водійки таксі розпочався.
З Маріанною Гоян ми зустрілися в один з небагатьох вільних від поїздок вечорів. Готуючись говорити, жінка дивиться в оглядове дзеркало, поправляє біляве волосся руками в шкіряних рукавичках та яскраво червоним манікюром. Потім вказує на задню панель своєї автівки, яка всіяна різноманітними шевронами: це все від хлопців, військових, в поїздках подарували.
Повертаючись у минуле розповідає, що раніше працювала у галузі жіночого здоров’я але повномасштабна війна змусила задуматися про практичнішу та потрібнішу роботу. Запитала саму себе, що вміє найкраще, відповідь не змусила себе чекати – кермувати.
“Я з дитинства по суті поряд з автомобілем. Тато прищепив любов до цього. Працювала багато де, але душа все-таки привела до залізного друга. Після початку великої війни взяла машину в кредит, завела соціальні мережі, про мене почали дізнаватися люди. Так і почала працювати”, – пригадує жінка.
Майже відразу пояснює, що вона зовсім не стандартна водійка звичайного таксі, називає себе перевізником.
Весілля у Костянтинівці,
сюрпризи родичам військових та «комендантське» питання
“В перші місяці повномасштабної війни я допомагала переселенцям знаходити житло, забирала їх, звідки треба було, й відвозила до нового дому. Допомагала військовим з перевезеннями броніків та інших необхідних речей. Возила їжу по місту теробороні, та іншим. Саме військові вигадали мені такий “позивний” -“Блонд-таксі”. Зараз попит на ці речі стих. Але принцип роботи залишився незмінним окрім поїздок по місту, я беру замовлення на дальні маршрути. Наприклад, військовому дали відпустку, я забираю його або з місця, де він служить, з безпечних територій, або з Кропивницького безпосередньо і везу, куди треба, додому”, – деталізує Маріанна, потім дістає електронну сигарету, закурює, посміхається куточками губ й питає:
“Знаєте, від чого я найбільше кайфую?”.
Не чекаючи відповідає: “Коли везу жінок до чоловіків”.
Маріанна стала досить швидко відомою в колах дружин військовослужбовців як та, хто може привезти до коханої людини, яка служить хоча б на день. Та й самі військові з допомогою жінки влаштовують своїм рідним сюрпризи, аби підняти останнім настрій.
“Віто, цей кайф ні з чим не порівняти. Дорога це для мене життя й отакі сильні й важливі моменти в ньому. Багато хто мене запитує, а навіщо мені це, цей ризик, ці складнощі, плюс я беру гроші тільки за бензин, тобто який сенс?
А уяви ситуацію: я якось везла дівчину до військового в Костянтинівку, аби вони побралися там. Заради слів “дякую, що привезли мою дівчинку” від цього воїна і варто це все робити. Як вони сумують, знав би хто тільки. Воїни іноді просять якось підтримати своїх близьких. Тоді вмикаю музику в машині, купую букети, солодощі і їду до них… От днями знову буду в Костянтинівці, жінка хоче побачити хоч на хвильку чоловіка, який служить.
Одна з моїх найдовших поїздок, мабуть тривала три дні, в один з яких я намотала більше тисячі кілометрів, було дуже складно фізично й морально, але воно того вартує”, – ділиться враженнями жінка.
Зважаючи на почуте, уточнюю графік роботи Маріанни. Не можу не згадати про одне з правил, яке привнесла війна комендантську годину та можливість пересуватися містом лише до 11 години вечора. Маріанна каже, що це стало великою проблемою як для її роботи, так і для пасажирів.
«Поїздки містом вночі заборонені, тому наразі в цей час замовлення я не приймаю аби не отримати штраф. Люди все одно телефонують і просять забрати їх з вокзалу, тому що іншого способу дістатися додому вночі, коли відсутній власний транспорт, не має. Ті ж самі воїни наші вночі прибувають до міста , а забрати їх немає як. Тому або намагаюсь шукати когось зі знайомих, аби допомогти, однак це не багаторазовий варіант. Наразі цей момент у роботі більшості таксі поставлений на паузу. Мабуть, як і у пасажирів»
То як втрапити додому?
Дійсно, чіткого алгоритму «Як пересуватися вночі по місту» під час вже другого року великої війни та впровадженої комендантської години як такого не існує. В чати міста в нічний час раз по раз стукають люди з проханнями забрати їх з вокзалу або дати контакти таксі, яке зможе доставити їх додому. До слова, аби зробити це в нічний період, доведеться віддати втричі більше – від 200 до 400 гривень. Однак, такі поїздки можуть «довезти» до вищезгаданого штрафу, оскільки водії таксі не належать до представників критичної інфраструктури.
У патрульній поліції підтвердили, що пересуватися вночі мають право лише водії з відповідним дозволом.
«Ми можемо лише зупинити водія та перевірити документи, які надають йому право їздити вночі. У пасажира теж запитуємо про їхню наявність, якщо все добре, то свою поїздку вони можуть продовжувати», - пояснив працівник пресслужби Дмитро Поперешняк.
Зі слів представників комендатури обласної військової адміністрації, квиток, який засвідчує факт поїздки нічним рейсом, не є підставою для переміщення містом в цей час. Радять прибувати на вокзал завчасно, до початку комендантської години й не покидати його у разі прибуття до її закінчення. Водночас, посадовці зазначають, що розуміють проблематику такої ситуації, в якій незручності можуть відчути люди з інвалідністю, батьки немовлят та інші вразливі верстви населення. Однак, кажуть, що місія комендантської години – уникнення правопорушень та забезпечення громадської безпеки вночі, саме тому правила для всіх однакові.
А що далі?
Повертаючись до Маріанни, запитую, які її плани на майбутнє. Жінка сподівається повернутися до законної та повноцінної роботи з пасажирами вночі. Наразі збирається проконсультуватися з представниками ОВА щодо отримання відповідного дозволу.
У майбутньому хоче відкрити власну службу «Блонд-таксі». Сміється й каже, що вже п’ять білявих водійок готові братися до роботи.
Віта Банташ, Перша електронна газета.
Нагадаємо, «Добре, коли ми не потрібні». Кінологиня ДСНС Кіровоградщини про роботу з чотирилапими колегами
Читайте також: дві рідні сестри в лавах ЗСУ: як на війну потрапляють жінки