Реєстроване партнерство: не шлюб, але величезний крок на шляху до шлюбної рівності

© pixabay.com

«У цей час кожен день може бути останнім. Хай люди однієї статі отримають можливість створити сім’ю й мати офіційний документ, що підтвердить це. Їм необхідні такі ж права, що й у традиційних пар».

Такий вигляд має текст петиції, присвяченої легалізації одностатевих шлюбів в Україні, яка за місяць набрала понад 28 тисяч голосів. Її на сайті електронних петицій розмістила майже рік тому Анастасія Совенко. За місяць після завершення збору підписів на петицію відреагував президент Володимир Зеленський – у його відповіді йдеться про те, що за Конституцією шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка (тобто виключно людей різних статей), а в умовах воєнного або надзвичайного стану Конституція неможе бути змінена… Попри це Президент дав доручення прем’єр-міністру розглянути підняті в петиції питання.

Нової актуалізації проблема узаконення одностатевих стосунків набула під час повномасштабного вторгнення. За словами виконавчої директорки Громадської організації «Точка Опори ЮА» Тетяни Касьян, ніколи ще в Україні не було стільки камінг-аутів, як за рік повномасштабної війни, а найчастіше їх робили ЛГБТ-військові. Зараз у випадку загибелі партнера інший партнер не має права на отримання матеріальної допомоги чи узаконити отримання спадщини без заповіту, крім того, у разі ризику для життя одного з партнерів інший не матиме законного права приймати важливі рішення.

У березні у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт про цивільні партнерства, який передбачає можливість для цивільних пар отримати статус близьких родичів, при цьому не вступаючи в шлюб. Авторка законопроєкту Інна Совсун назвала шанси, що його ухвалять, досить високими, адже цю ідею підтримало майже двадцятеро депутатів з різних фракцій. Ключовим буде рішення комітету з питань правової політики.

334674474-893289225280285-4902072350686966397-n

На часі/не на часі

Після того, як інформація вийшла у публічний простір, критики самої ідеї узаконення стосунків між партнерами однієї статі звинуватили авторкузаконопроєкту у тому, що саме ця тема під час війни «не на часі», а також завели стару пісню про відпрацювання грошей Сороса, безбожництво та гріхопадіння. Ті, хто підтримали ідею, апелювали до практики цивілізованого світу та Національної стратегії у сфері прав людини на 2021-2023роки.

Тож чим поняття партнерство, запропоноване законотворцями, відрізняється від шлюбу?

В Аналітичній записці щодо запровадження в Україні реєстрованого партнерства, яку підготували у Правозахисному ЛГБТ Центрі «Наш світ», ідеться про те, що одностатеві пари теоретично підпадають під визначення поняття «сім’я». «Це особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом мають взаємні права та обов’язки». «Сім’я створена на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства».  Фраза, що стосується моральних засад, і стала каменем спотикання. Між тим, соцопитування, проведене у травні 2022 року Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) на замовлення Центру «Наш світ», продемонструвало радикальне поліпшення ставлення українського суспільства до ЛГБТ-людей, яке відбулося за останні роки. Порівняно з результатами попереднього аналогічного опитування у 2016 році, кількість дружніх до ЛГБТ відповідей виросла у два-п’ять разів. Зокрема, у п’ять разів виросла підтримка запровадження реєстрованого цивільного партнерства для одностатевих пар — з 4,8% до 23,6%, а проти одностатевих партнерств вже виступає менше половини українців, а саме 41,9% (у 2016 році таких було 69%).

Найновіше дослідження від січня 2023 року, проведене КМІС на замовлення Національного Демократичного інституту, лише підтверджує суттєве покращення ставлення до ЛГБТ-людей. Воно показало,  що 56% українців та українок погоджуються чи радше погоджуються з тим, що ЛГБТ-люди повинні мати право на цивільне партнерство. Так само переважна більшість (58%) опитаних в цілому погодилися з тим, що ЛГБТ-люди повинні мати такі самі права, як і решта громадян України.

Хоча точна частка ЛГБТ у складі населення України невідома, різні наукові дослідження оцінюють її у 2-10%. За дуже приблизною оцінкою, наведеною у дослідженні Центру «Наш світ» від 2009 року, кількість одностатевих пар в Україні вже зараз може складати 100-200 тисяч.

334573887-767847071204005-4477379434925749191-n

А як у світі?

Станом на лютий 2023 року 34 країни світу мають законодавство про звичайний шлюб, яке поширюється також і на одностатеві пари.В Ізраїлі не дозволено укладати шлюб між людьми однієї статі, але визнаються такі шлюби, укладені за кордоном за законодавством інших країн. Ще чотирнадцять країн світу запровадили для ЛГБТ-пар правову форму реєстрації подружніх відносин, альтернативну до звичайного шлюбу.Тільки одностатеві партнерства, але не шлюби, дозволені у 11 країнах Європи. Серед 27 країн-членів ЄС лише шість не визнають звичайні шлюби або цивільні союзи для одностатевих пар.

Коментар психолога

Олена Каліман, психологиня приватної практики ЛГБТ-френдлі, м.Кропивницький

На мою думку, цивільне партнерство, навіть якщо воно не регулює стосунки партнерів так, як це є у шлюбі, передбачає більшу взаємовідповідальність. Друге – це підвищує рівень довіри партнерів між собою, а для стосунків це добре. І третє – це визнання двох людей як пари, що може дати відчуття безпеки, значимості і статусу. Людина зможе ввести партнера в родину як людину у цьому статусі, а не просто як дівчину чи хлопця. У нашому місті комюніті ЛГБТ існують виключно в онлайні, але все одно люди знаходять один одного і будують стосунки, попри відсутність юридичних підстав.

Мало того, більшість моїх клієнтів мали досвід спільного проживання, який або  реалізовували в інших країнах, або в Україні (разом знімали квартиру, подорожували). Такі пари точно є і те, що вони не ходять за ручки по Кропивницькому, не значить, що їх не існує. Щодо стереотипу про вік, нібито це переважно молодь, то скажу так: до мене на консультацію зазвичай звертаються люди до 30 років. Але доводилося консультувати жінок, які мали офіційний статус мати-одиначки, а також пару батьків, які мали двох дітей, народжених від різних сурогатних матерів.

Треба розуміти, що законопроєкт про цивільні партнерства – це не про шлюб, права, про які в ньому йдеться, набагато вужчі. Та навіть його прийняття для нашого суспільства – це дуже добре, ми йдемо від заперечення до раціональності, а може колись і до толерантності дійдемо.

Щодо реакції суспільства на прийняття закону про цивільні партнерства, то всім занепокоєним з приводу того, що ЛГБТ-суспільство отримає право на узаконення стосунків відповім анекдотом: «Вам не подобаються одностатеві шлюби? Так тоді просто невступайте в них, які проблеми?»

Поширити:

Залишити коментар:

коментар