Сьогодні про оборону Кіровоградщини від фашистів написано чимало. От і нещодавно, завдяки кіровоградському історику Василю Даценку оприлюднено значний масив інформації про бої в “Зеленій Брамі” 1941 року. Іншою була ситуація за радянського часу. Наприклад, у збірнику “Кіровоградщина в роки Великої Вітчизняної війни” 1965 року ми про це не зустрічаємо жодного слова.
У томі “Історії міст і сіл Української РСР” по Кіровоградській області 1972 року боям проти фашистів на початку серпня 79-го Ізмаїльського прикордонного загону під Кіровоградом та 6-ї і 12-ї армій у підвисоцькому лісі присвячено лише кілька абзаців. Останньому бою відведено абзац у виданому того ж року історико-краєзнавчому нарисі “Кіровоград” доцента Державного педагогічного інституту ім. О. Пушкіна А. Безтаки. Крім прикордонників тут йдеться і про ополченців, льотчиків 4-го авіакорпусу полковника В. Судця та 296-го винищувального полку капітана Баранова.
Трохи більше сторінки відведено цій темі в “Нарисах історії Кіровоградської обласної партійної організації” 1981 року. Тут згадується прорив гітлерівцями оборони 6-ї та 12-ї армій Південно-Західного фронту, йдеться про рейд тилами противника 16-го мехкорпусу під командуванням комдива Соколова, успішні бої в районі Красногірки 96-ї стрілецької дивізії полковника Шепетова (випускника Єлисаветградської кавалерійської школи), у т. ч. її полку майора Миклея, оборону Кіровограда.
Тож за СРСР фактично був відсутнім помітний науковий інтерес до теми оборонних боїв на Кіровоградщині з боку істориків обласного центру, авторів краєзнавчих книг. Очевидно, московська влада, її компартійний пропагандистсько-агітаційний апарат не були зацікавлені в аналізі причин поразок Червоної армії, швидкої здачі краю окупантам. Все обумовлювалося несподіваним нападом Гітлера на Радянський Союз, хоча, як тепер відомо, про нього заздалегідь повідомляли радянські розвідники й німецькі антифашисти.
Втім, події кінця липня – середини серпня 1941-го жили в пам’яті очевидців. Серед них – учасник боїв у районі Підвисокого (тоді – райцентр) московський письменник Є. Долматовський, чия документальна легенда “Зелена брама” витримала три видання в радянські часи.
Сергій Шевченко, для Першої електронної газети.