Нещодавно новим заступником голови Кіровоградської облдержадміністрації з соціально-гуманітарних питань було офіційно призначено Віту Атаманчук. Першій електронній вдалося зустрітися з Вітою Вікторівною і поспілкуватися про проблеми і перспективи соціально-гуманітарної сфери Кіровоградщини.
– Віто Вікторівно, останнім часом з-поміж політиків Кіровоградщини з’явилося чимало нових облич, у тому числі і Ви. Нашим читачам було б цікаво дізнатися про Ваш життєвий шлях до призначення на посаду заступника голови ОДА.
– Моє життя тісно поєднане з Кіровоградщиною: сама я родом з Новгородки, навчалася в місцевій школі, першу вищу освіту здобувала теж на теренах нашої області – у ПВНЗ «Соціально-педагогічний інститут Педагогічна Академія» за спеціальністю «Початкове навчання та практична психологія». Водночас в обласному навчальному центрі Мінстата України отримала кваліфікацію документознавця. Другу вищу освіту здобувала у Національній академії державного управління при Президентові України, де минулого року отримала ступінь магістра, а нині працюю над кандидатською дисертацією.
– Які проблеми досліджуєте у своїх наукових роботах?
– Працюючи над магістерською та дисертаційною роботами, я використовувала та застосовувала не лише розробки провідних українських і закордонних науковців, а й підкріплювала власним практичним досвідом, якого набула під час громадської роботи у третьому секторі.
– Які громадські організації Вам доводилося представляти?
– Починаючи з 90-х очолювала дитячу скаутську організацію, входжу до “Просвіти”, до жіночого товариства імені Олени Теліги та Ольги Басараб та ін.
– Останнім часом все частіше лунає теза, що українська офіційна наука відірвана від реального життя. Наскільки досвід Вашої наукової діяльності вплинув на громадянську позицію і політичну діяльність?
– Займаючись дослідженнями, мені вдалося долучитися до низки експедицій Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАНУ територіями різних областей України. Зустрічі з різними людьми, живе спілкування під час експедицій дуже впливають на світогляд дослідника, громадянську позицію. А навчання в Академії допомагає, так би мовити, доповнити цю позицію проєвропейською орієнтацією. Я відкрила для себе європейські підходи до державного управління, засновані на законності, вимогливості, потребі у саморозвитку, поєднанні місцевого і державного патріотизму.
– Як вважаєте, Вам вдасться ефективно використати набуті знання на новій посаді?
– На практиці, звичайно, це дуже важко здійснити. Для цього треба багато чого міняти в самій системі влади на всіх рівнях. Але найголовніше – це ментальне усвідомлення потреби таких змін, яке, як свідчать події на Київському Майдані, нарешті прокинулося в українського народу. Самоорганізація – це позитивна риса українського національного характеру, про яку забули на довгі десятиліття панування централізованої системи влади.
– А як щодо попереднього досвіду роботи? Ви вже мали нагоду попрацювати у соціально-гуманітарній сфері?
– Після здобуття вищої освіти мені довелося попрацювати секретарем судових засідань і судовим виконавцем у рідній Новгородці, психологом-консультантом, менеджером канадсько-українського проекту «Програма інтерактивного навчання та розвитку жінки», директором ГО «Центр реабілітації та працевлаштування інвалідів Кіровоградщини», координувала ще ряд проектів з самоорганізації населення і місцевого самоврядування, підтримки молодих лідерів, історії і краєзнавства, була помічником народних депутатів ВР України (О. Сиротюка та А. Давиденка). Тобто досвід роботи у мене досить широкого спектру, але так чи інакше вся діяльність концентрується в соціально-гуманітарній сфері та управлінні.
– Ви вже мали змогу ознайомитися з тією сферою, у якій вам доведеться працювати на посаді заступника голови ОДА. Які Ваші перші враження?
– Зрозуміло, що скрізь є свої проблеми, недоліки, недопрацювання, є й позитивні моменти і вагомі досягнення. Але головними джерелами негараздів виступають багаторічне обмежене фінансування, часто формальний підхід до виконання професійних обов’язків посадовцями усіх рівнів і, як не прикро, паперова тяганина.
– З яких кроків Ви почнете свою діяльність в соціально-гуманітарній сфері?
– Взагалі-то деякі кроки вже вдалося зробити. Перш за все, я провела низку зустрічей з представниками місцевого самоврядування і громадськими організаціями в різних районах Кіровоградщини. Також поспілкувалася з представниками багатьох обласних ГО. Провела бесіди з посадовцями різних рівнів, на яких обговорили аспекти їхньої практичної діяльності, виділили проблеми, які потребують першочергового вирішення. Це дало можливість сформувати більш цілісну картину стану очолюваної мною сфери і дізнатися настрої й позиції громадськості
– Як вирішуватимете наявні проблеми?
– Перш за все, треба змінити систему. На жаль, розуміння цього приходить до людей лише після потужних соціальних потрясінь. Українці вже пережили таке потрясіння (минулої зими) і довели, що вони хочуть змін і готові до них. Тепер треба втілити в життя ті гасла, які проголошували люди на майдані.
– А над чим Ви працюєте нині?
– Детально вивчаю роботу всіх підпорядкованих мені сфер, щоб вибудовуючи оновлену систему, не пропустити жодної важливої деталі. Окрім того, займаюся питаннями, які набувають актуальності вже сьогодні. Цими днями вся увага була звернена на підготовку до відзначення Дня Перемоги на Кіровоградщині. Цього року, коли Україна вже не стоїть на порозі війни, а фактично воює, це свято набуло нового змісту. Зокрема йдеться про традицію використання георгіївських стрічок. Сьогодні молодь сприймає їх, як символіку загарбників. Тож цьогоріч ми закликали громадськість і політичні сили утриматися від використання цих стрічок, а також партійної і політичної символіки, щоб свято ветеранів не давало приводів для провокацій, не перетворилося на протистояння сил чи політичні змагання. Мала бути присутня лише державна символіка, але дослухалися до цього прохання не всі.
Також цього разу відмінено «живі коридори» і почесну варту зі школярів. Ми всі розуміємо, що в основному наші діти виходять 9 Травня на площі і вулиці тому, що їх змушує школа. Багато з них самі не усвідомлюють всієї глибини і вагомості Дня Перемоги для українського народу, не розуміють, яку жертву наша Батьківщина поклала на вівтар війни, не уявляють, що пережили їхні ж діди-прадіди. Ми хочемо перетворити примус на вчинок доброї волі. А для того, щоб діти свідомо шанували минуле, треба виховувати їхній патріотизм уже сьогодні. То ж вся моя робота буде зорієнтована на виховання патріотизму підростаючого покоління, на самоідентифікацію мешканців Кіровограда та області як українців за своїм духом, а не лише за територією проживання, на утвердження ідей Майдану – чесність, прозорість, законність, верховенство права в усіх можливих проявах тощо.
– Віто Вікторівно, окрім виховання молоді і відзначення різних святкових дат, у соціально-гуманітарній сфері є багато гострих проблем, які роками замовчувалися і вийшли на зовні лише нещодавно. Це і тотальне хабарництво, і зловживання керівників навчально-виховних і медичних закладів різних типів, діяльність тендерної мафії та багато іншого, про які неодноразово писала Перша електронна газета. Чи будуть припинені ці зловживання і чи притягнуть винних до відповідальності?
– Наразі я доручила фахівцям департаменту (у тому числі компетентним юристам) розібратися у всіх випадках порушення законодавства і зловживання у соціально-гуманітарній сфері, які нам відомі. Щойно з’являться їхні висновки, ми обов’язково озвучимо їх на сторінках Першої електронної.
– Спасибі Вам за розмову.