Місяць тому після семи років реставраційних робіт Кіровоградський обласний краєзнавчий музей відкрив двері для відвідувачів. Тисяча експонатів, представлених в експозиціях виставкових залів просто вражають своєю різноманітністю, автентичністю, унікальністю і цінністю. Чого лише варта всесвітньовідома колекція Ільїна!
До речі, серед виставлених предметів є чимало таких, які взагалі ще ніколи не експонувалися широкому загалу. Зокрема увагу привертає колекція грошових купюр, випущених в обіг в Україні німецьким командуванням в окупаційний період.
В експозиції представлені купюри номіналом 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 карбованців, якими може похвалитися далеко не кожен музей України. Проте під склом вітрини не вистачає ще однієї купюри – 2 карбованці.
Воно й не дивно, адже це надзвичайно рідкісна банкнота. Вперше вона виринула на аукціонах Європи в кінці 1990-х і з того часу на кожен екземпляр ведеться активна боротьба професійних колекціонерів.
У каталогах грошових знаків їй присвоєно ступінь рідкості «RRR» чи «У», тобто – унікум. На сьогодні офіційно відомо близько 200 примірників купюри номіналом 2 крб. (судячи з номерів банкнот – це дві пачки). Мінімальна ціна «двійки» на світових аукціонах становить 2 тис. євро, а найбільша сума, якою закінчилися торги, склала 17 тис. євро.
На одного зі щасливих власників цієї рідкісної купюри ми випадково натрапили в обласному краєзнавчому музеї, де він роздивлявся представлену боністичну експозицію. Кіровоградський колекціонер попросив не називати його імені, але погодився показати гордість своєї колекції – 2 карбованці 1942 року випуску – і розказати історію її появи і зникнення.
Як розповів Першій електронній колекціонер, навесні 1942 року Центральний емісійний банк України, створений фашистським окупаційним командуванням в місті Рівному, почав вливання в обіг нових грошових знаків – надрукованих в Німеччині карбованців, номіналом 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500. Так на території України радянські рублі було замінено німецько-українськими карбованцями (з 25 липня 1942 року).
На аверсі банкнот розташовувалися індивідуальні для кожного номіналу мальовані зображення: 2 карбованця – хлопчик, 5 крб. – дівчинка, 10 і 200 крб. – селянки, 20 крб. – робітник, 50 крб. – шахтар, 100 крб. – моряк, 500 карбованців – фахівець-хімік. Тут же, на лицьовій стороні купюри, німецькою мовою вказано номінал, найменування випускового банку, дата і місце емісії, зображення орла зі свастикою, підпис уповноваженої особи банку, серія та номер банкноти.
На реверсі німецькою та українською мовами зазначена назвав випускового банку, зазначено номінал банкноти і попередження про покарання у випадку фальшування грошових знаків.
Купюра номіналом 2 карбованця є самою рідкісною і загадковою з усіх банкнот окупаційної серії. Існує кілька теорій, які пояснюють, чому «двійки» збереглися в такій обмеженій кількості, але в практично ідеальному стані.
Найпрозаїчніша версія припускає, що банкноти номінал 2 карбованця були надруковані, але далі зразків і пробної партії справа не пішла. Це підтверджується листом, надісланим з Німеччини директору Центрального емісійного банку (м. Рівне), де серед зразків нових банкнот не було «двійки». До речі, папка з примірниками купюр і супровідним листом була продана на одному з аукціонів Німеччини в 2001 році.
Можливо також, що верстка 2-х карбованців припала на час, коли німці вже відступали з України, тож випуск в обіг цих банкнот став просто неактуальним.
Загальноприйнята думка розповідає, що поїзд, який віз надрукований тираж новеньких «двійок» з Німеччини в Україну, пустили під укіс партизани, знищивши всі гроші. Цілком можливо, що насправді сталася якась технічна неприємність, яку німці просто списали на партизан.
Чимало дослідників (зокрема Борис Сенілов, який у 1940-х роках працював у фінансових органах військових підрозділів) поширюють цю теорію, спираючись на свідчення очевидців диверсії. Але жоден автор не вказує імен свідків чи хоча б місця, де було підірвано потяг.
Ні підтвердити, ні спростувати жодну з цих версій не можливо, адже не збереглося ні фабрики, яка друкувала гроші для України, ні архівних матеріалів – усе було знищено під час бомбардування Берліну союзними військами. «Якщо якісь документи і залишилися, то союзники могли конфіскувати і вивести їх за межі Німеччини у вигляді репарацій-контрибуцій», – розмірковує кіровоградський колекціонер.
Водночас, всі ці версії припускають, що в Німеччині зберігся незначний залишок купюр по 2 крб. «Його хтось знайшов (чи навмисно, так би мовити, «під шумок» приховав) і розпоряджається на власний розсуд, час від часу викидаючи на ринок пару купюр виключно для власного збагачення і підтримки високої ціни», – вважає наш співрозмовник.
Проте, деякі колекціонери схиляються до думки, що банкнота номіналом 2 карбованця є фальшивкою, надрукованою в Німеччині у 60-ті роки спеціально для продажу боністам.
Тож питання справжності україно-німецьких двох карбованців залишається відкритим вже не одне десятиліття, не даючи спокою дослідникам і бентежачи заядлих колекціонерів.
Наш кіровоградський фахівець з боністики вірить в те, що «двійка» – не підробка. «А якщо це фальсифікація, то дуже якісна й інтригуючи! Як би там не було насправді, а я радий, що вона прикрашає мою колекцію», – запевнив колекціонер.
Світлана Томашевська, Перша електронна газета