Десять освітян та експертів з Кіровоградської області взяли участь у Третій національній (не)конференції для шкільних педагогів EdCamp Ukraine 2017, яка відбулася у Харкові наприкінці квітня. Головну вчительську подію року підтримало Міністерство освіти та науки України, Благодійний фонд Петра Порошенка, швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO та ще понад 50 організацій-партнерів.
Що таке EdCamp?
Сьогодні цей потужний освітянський рух об’єднує 10 тисяч педагогів з усієї України задля розв’язання спільних задач, відкритого обміну досвідом, професійного зростання та реформування середньої освіти. Це – альтернатива державним установам підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Бути учасником національної (не)конференції дуже престижно. Цьогоріч, за словами організатора EdCamp Ukraine 2017 Олександра Елькіна, у Харків з’їхалося понад 600 вчителів з України та понад 100 експертів із Бразилії, Вірменії, Греції, Грузії, Ізраїлю, Італії, Канади, Литви, ОАЕ, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, США, Фінляндії, Швейцарії та України. Проте бажаючих педагогів потрапити на (не)конференцію було у 4 рази більше (!). За що ж так люблять EdCamp? За його принципи.
По-перше, EdCamp – це свобода! Усі учасники й учасниці самостійно вирішують, коли й які локації вони відвідають і на який час затримаються.
По-друге, за незалежність! Тут усі вільно висловлюють свої думки і відстоюють свої погляди.
По-третє, тут кожен може стати спікером, поділитися своїм досвідом в атмосфері, яка об’єднує! А атмосфера тут, справді, особлива і мотивуюча! За словами вчительки географії Оксани Данилової (цитую пост із соцмереж-авт.), «EdCamp Ukraine – це не просто місце, куди злітаються всі освітянські «білі ворони», це місце, де вчитель ВІДЧУВАЄ СЕБЕ ГІДНО ТА КОМФОРТНО! У великому залі на місцях в першому ряду лежать аркуші з написом: «Це місце – для Вас», і там сідають всі охочі . А вже десь у третьому ряду тихенько присяде міністерка освіти. А поряд – люди, які з часом стають твоїми щирими партнерами та друзями. І ти усвідомлюєш, що так, як думаєш та робиш ти в своїй щоденній копіткій освітній праці, мислять ВСІ навколо!». До речі, Лілія Гриневич, цілий день провела в освітянському колі. І вчителі дуже тепло приймали її, у той же час задавали незручні та жорсткі запитання під час публічного спілкування.
Відкриті уроки, учительські паралелі і вчительки-супергерої
Протягом двох днів учасники (не)конференції мали можливість відвідати 200 різноманітних локацій підвищення кваліфікації. Серед великої кількості лекцій та тренінгів, які вчителі обирали за власним бажанням, був і майстер-клас від вчителя англійської мови гімназії №5 нашого міста Ганни Дудіч, яка потрапила у рейтинг 50 найкращих педагогів світу міжнародної премії Global Teacher Prize.
«Ми спілкувалися про те, як будувати глобальне громадянство, яким чином залучити наших дітей до міжнародної діяльності, поєднати їх зі світом. Наші діти зіткнуться з тим, що їм доведеться спілкуватися зі світом для вирішення різноманітних проблем. Щоб їх підготувати до цього, потрібно вже сьогодні залучати до різної міжнародної проектної діяльності. На своєму майстер-класі показала інтернет-платформи, які можна використовувати для проектної діяльності і це були платформи, які ми спробували у нашій гімназії на практиці», – розповіла Ганна Дудіч.
Учителів-предметників цікавило, а як бути, якщо вчитель природничих дисциплін чи математики хоче брати участь у міжнародних проектах.
«Тут відповідь одна: вчити англійську і співпрацювати з вчителями англійської мови у своїх закладах. Проекти, які діти роблять на уроках, наприклад, хімії чи фізики, можна описувати англійською мовою і подавати на участь у міжнародних конкурсах. Сьогодні потрібно посилювати міжпредметні зв’язки і виходити на міжнародних рівень», – радить один із кращих вчителів світу.
Щось подібне мені пощастило побачити на EdCamp у Першотравенську Дніпропетровської області на міжпредметному уроці «Квиток до Європи» з математики та англійської мови Олександри Гвоздецької-Гоцур та Ірини Бірюк з Першотравенської школи №4, на якому ми дуже детально прораховували подорож до Європи. У Харкові, на національній події, вчитель математики Олександра Гвоздецька-Гоцур представила відкритий урок з геометрії. Її та ще трьох колег з інших предметів обрали серед 64 претендентів. Причому, вчителькам довелося проводити уроки з учнями 9-го класу Луганської області, які були незнайомі між собою і перший раз бачили вчителя. Олександра разом з новими учнями моделювала многогранники і її урок був практичним та захоплюючим, націлений на формування життєвих навичок.
«На уроці геометрії ми виготовляли макети многогранників із коктельних трубочок, дивилися, чим вони відрізняються. Коли вони їх виготовили, то ми рахували скільки у них вершин, граней, а потім кожну фігуру ми порівнювали з многогранниками. Після цього робили у кімнаті, де відбувався відкритий урок, віртуальний ремонт. Обраховували, скільки потрібно фарби на стелю, скільки потрібно шпалер на стіни, а на підлогу ламінату. Вимірювали площі, рахували матеріал і все це переводили у грошовий еквівалент. В кінці уроку учні витягували з подарункового пакета різні солодкі призи з побажаннями. Там була цукерка у вигляді піраміди, вафлі у вигляді шестикутної призми, бо математика – не тільки багатогранна, але й солодка наука», – переконана моя улюблена вчителька математики Олександра Гвоздецька-Гоцур.
Як виміряти довіру у взаєминах «учителі-учні-батьки»?
Освітяни, які не вперше беруть участь у EdCamp, приїжджають сюди з дуже конкретною метою та масштабним мисленням. Директор НВО №6 Кропивницького Надія Кравченко спільно з колективом формує стратегічний план розвитку школи на найближчі три роки (це, вважаю, вищий пілотаж – авт.). Школа вже визначилася з напрямками, за якими працюватиме: формування громадянської позиції учнів, співпраця з батьками, розвиток демократії та прав людини.
«Я відвідувала ті локації, які для нашої школи є актуальними. Цікавою для мене була сесія представниці громадської організації «Батьківський контроль» Оксани Макаренко під назвою «Педагогіка партнерства. Як спілкуватися і знаходити спільну мову з батьками». Я переконана в тому, що школа має вибудовувати стосунки з батьками, бути відкритою до батьків, залучати їх до участі у житті школи. Школа і батьки мають нести спільну відповідальність за те, що відбувається у стінах закладу. На цій сесії були не лише педагоги, але й батьки. Дискусія, яка відбулася, дозволила послухати батьків, почути, які у них тривоги та їхнє бачення розвитку школи», – розповіла Надія Кравченко.
Директор НВО №6 хоче знати, як виміряти і покращити довіру у взаєминах «учительство-учнівство-батьки». Саме тому її зацікавила секція від експерта із Франції П’єра Вініцкі, який презентував інструмент, за допомогою якого можна дізнатися рівень довіри батьків, учнів та педагогів до школи. Цей інструмент апробовується у Франції, але П’єр розглядає і нашу кропивницьку школу, як один із майданчиків для того, аби протестувати свою нову методику.
«Важливо знати, яка довіра до школи, за якими показникам вона кульгає, тоді можна працювати над тим, як її підвищити», – переконана директорка-лідер НВО №6.
Про громадську активність та гендер у школі!
Сьогодні вчитель має не лише передавати знання, але й ставати активним членом громадянського суспільства, своїх громад, показувати таким чином приклад учням. Цим переймається вчитель математики Голубієвицької загальноосвітньої школи Компаніївського району Віталій Кадигроб, який, до речі, вперше побував на національному EdCamp. А як це робити на практиці розповів на своїй секції Сергій Пазюк.
«Мене дуже вразила лекція Сергія Пазюка, директора Баранівецького НВК Львівської області «Децентралізація освіти в громаді: нові можливості та ризики». У нас ситуація наступна: влада хоче зробити сусідню школу, у якої менше учнів, старіша будівля, дуже велика проблема з опаленням, опорною школою. Наша школа потерпає від цього. Вони будуть реорганізовувати нашу школу. Робити початковою, а робити початкової це те саме, що закривати. У мене питання: чому саме районна влада повинна це вирішувати, а не громада на місці», – говорить вчитель та батько-вихователь дитячого будинку сімейного типу Віталій Кадигроб.
До речі, вірус EdCamp Віталію передала директор Хмелівської загальноосвітньої школи Маловисківського району Майя Тутаєва. І саме в цій сільській школі, відвідавши регіональний EdCamp, я познайомилася з учасниками потужного освітнього руху реформаторів і сама стала палкою прихильницею (не)конференцій. Директор школи цього разу мене вразила своїми роздумами про гендер.
«Я була на чудовій лекції Олега Марущенка «Гендерні дискримінації на уроці: стратегія вчительської протидії», хоча раніше я не переймалася цією темою. Гендерну політику буду впроваджувати у себе у школі. Тим паче, я є членом робочої групи з цього питання. Аналізую програму та підручники з математики для 6 класу на предмет дотримання гендерної політики і не дискримінації. Я почала звертати на це увагу. А ви знаєте, що усі підручники написані від чоловічої особи», – робить відкриття та змушує замислитися директор-організатор Майя Тутаєва.
Про уроки фізкультури та української мови
У Харкові на (не)конференції мені пощастило познайомитися з двома вчителями Кропивницької НВО-Ліцею № 18 Олександром Сухоручко та Марією Касимовою.
«Я хочу зламати стереотипи про вчителів фізкультури, про уроки фізкультури. Сьогодні лікарі перестраховуються і дітям не дозволяють займатися фізичною культурою. А без неї ми не зможемо тренувати свій організм. У нашій школі із 1460 дітей 1158 відносяться до підготовчої групи. Нам потрібно впроваджувати фізкультуру, як у Європі. У них є загальна фізична підготовка і факультативи. Дітям дуже подобаються рухливі ігри, діти за своєю природою поділяються на індивідуалів та ігровиків. Саме тому всі уроки фізкультури повинні проводиться в ігровій формі. А на факультативи мають приходити діти, які зацікавлені брати участь у змаганнях та отримувати спортивні результати. А я сьогодні повинен ледь не змушувати дітей займатися фізичною культурою, не питаючи подобається їм той чи інший модуль. Це совдепія!», – розмірковує вчитель фізкультури Олександр Сухоручко.
Марія Касимова, вчитель української мови та літератури, а також англійської мови, вперше побувала на EdCamp.
«Вдячна організаторам, бо участь у таких заходах дає можливість подивитися на себе зі сторони, навчитися чогось нового. Експерті сесії дали мені певну теоретичну базу, а вчительські – нові практичні сучасні методики. І взагалі ставлення до уроку змінилося. Сьогодні можна створювати анімаційні завдання. Діти самі працюють з Інтернетом і можуть дуже швидко знайти інформацію, яка їм потрібна. Дуже рада була почути про такі програми як Prezi, Sway, Learning Apps, адже сама активно використовую їх у своїй вчительській роботі. Значить роблю все правильно і йду вірним шляхом. Коли ми у своїй школі розповідали про EdCamp, то колеги кричали, що вони так само хочуть взяти участь наступному року», – ділиться молода вчителька.
До речі, у вчителів буде можливість взяти участь у (не)конференціях, адже організатори хочуть провести у наступному навчальному році 64 регіональних і, звичайно, всеукраїнському у Харкові.
«Коли ти потрапляєш на EdCamp, то розумієш, яким має бути вчитель нової епохи, нового формату», – переконана Надія Кравченко.
«Тільки прогресивні вчителі можуть реформувати освіту. А прогресивні вчителі з’їжджаються на EdCamp. EdCamp провокував реформи. А тепер їх здійснює!», – вважає Майя Тутаєва.
І з ними важко не погодитися.
