Василь Петрович щодня змушений їздити на роботу зі Знам’янки до Кропивницького 35 кілометрів. Нещодавно перевізник «Імперія-авто», яким він доїжджав до обласного центру, відмовився надавати транспортні послуги. Замість старого перевізника з’явився новий. Коли Віктор Петрович почув його назву – «Кіровоградєвротранс», дуже зрадів, бо сподівався отримати комфортні послуги європейського зразку. А коли вранці прийшов на зупинку, то побачив автобус – «ПАЗ». У чоловіка був шок. Наступного дня для знам’янчанина дива продовжились – автобус не приїхав взагалі і чоловік запізнився на роботу на 2 години. Через день Василь Петрович не знайшов свого місця в автобусі, бо у квитку було вказане 26-те місце, а приїхав автобус “Рута” на 18 місць.
А за 1000 кілометрів у Польщі пані Тереза Возніцька розповідає, що вона безкоштовно користується громадським транспортом:
«Дякуючи бургомістру Гжегожу Дудзіку, жителі міста Зельонки мають можливість доїхати до околиці Варшави. У кожного жителя є спеціальна карта, яка дозволяє користуватися безкоштовно різними видами транспорту!».
Бургомістр Зєльонки при зустрічі з українськими журналістами неодноразово наголошував, що для влади дуже важлива комунікація із жителями, бо тільки так вона може дізнатися, які проблеми хвилюють мешканців. Інструменти для консультацій та комунікацій – це сайт, фейсбук міської ради та друковані газети і бюлетень. За словами бургомістра, саме жителі міста підказали під час дискусій у фейсбуці, що потрібно відремонтувати вокзал. Обговорили декілька проектів, щоб приміщення вокзалу виглядало сучасним і було зручним для людей. Адже чимало жителів Зєльонки працює у Варшаві і вони щодня користуються потягами.
«Вся інформація про громадський транспорт розміщена на сайті міської ради Зєльонки. Є розклад руху потягів, маршрути автобусів. Проте 60-70% жителів користуються потягами. Тому, за ініціативою жителів міста, ми і розпочали ремонт вокзалу. Після цього будуть запущені нові потяги, які сполучатимуть Зєльонку з Варшавою. Їх закуплять за кошти повіту», – зазначив Гжегож Дудзік.
А в місті Легіоново, яке розташоване за 20 кілометрів від Варшави, пішли ще далі. Щоб вирішити транспортну проблему і дати альтернативу людям, тут за кошти Європейського союзу збудували не тільки залізничний вокзал, але й парковку на 1000 місць. Кожен житель Легіоново та навколишніх населених пунктів може безкоштовно залишити машину на стоянці та поїхати швидким потягом до Варшави. Це дуже вигідно: по-перше, не потрібно стояти у корках на під’їздах до столиці, по-друге, зекономити на парковках, вартість однієї години стоянки у Варшаві коштує три злотих (21 грн.). Для зручності пасажирів у новому залізничному вокзалі розташована сучасна бібліотека та мультимедійний центр. Якщо ви змушені чекати потяги, ви можете почитати журнали, книги. У бібліотеці є дитячий куточок.
“Це сьогодні до Варшави курсує швидкісний потяг. 14 років тому від Легіоново до Варшави (24 кілометри) доїжджали за дві години. Було тільки 2 автобусних сполучення зі столицею. Легіоново мало погані дороги. Але це все у минулому. Нині є спільний квиток на різні види транспорту. Сьогодні у Легіоновопідвозять пасажирів до центру міста і до залізничного вокзалу безкоштовно”, – розповідає міський голова Роман Смагоржевський.
Те, що транспортна проблема справді існувала, підтверджує українським журналістам працівник історичного музею Легіоново 47-річний Яцек Івановський:
«10-14 років тому доїхати до Варшави була складніше. Нині це не проблема, квиток коштує від 5 до 10 злотих. Я буваю у Варшаві 2 рази на місяць у справах. Відколи у нас збудували новий вокзал та пустили швидкісні потяги, дістатися до столиці стало зручніше та комфортніше».
Дві країни, дві подібні проблеми. Тільки різниця в тому, що Польща чверть століття передала владні повноваження та кошти на місця. Україна нещодавно розпочала реформу місцевого самоврядування. Там вже пожинають плоди, а в Україні поки тільки говорять про зміни. І сьогодні від Василя Петровича зі Знам’янки теж залежить майбутнє його містечка. Адже зміни прийдуть, коли люди стануть активними учасниками управління, як це відбулося у Польщі.
Створення матеріалу про досвід Польщі стало можливим завдяки Швейцарсько-українському проекту “Підтримка децентралізації в Україні” DESPRO та Фонду міжнародної солідарності «SolidarityFundPL».
Оксана Якуніна, Оксана Войчишина для Першої електронної
Фото авторів