11 серпня до Знам’янки з Олімпіади повернувся велоспортсмен Андрій Хрипта. Андрій захищав честь України на XXXI Олімпійських іграх, які цього року проходять в Ріо-де-Жанейро (Бразилія). На жаль, Андрію не вдалося вибороти призові місця на гонці, але це не позбавляє нас, знам’янчан, права пишатися ним.
Про Олімпіаду, початок свого шляху у велоспорті Андрій розповів у інтерв’ю «Нашій Знам’янщині».
– Перше питання, звичайно, буде про Олімпіаду! Які враження від перебування у Бразилії?
– Вражень, звичайно, багато! Приїхали ми туди 27 липня. У Ріо-де-Жанейро нас зустріла російськомовна жінка – гід. Від України прибули 6 представників з велоспорту. Добиралися дуже не легко, переліт був дуже тривалим. З Києва ми летіли до Амстердаму, з Амстердаму вже в Ріо-де-Жанейро, а це десь 12 годин польоту. Коли летіли туди різниця між рейсами, сама пересадка, зайняла дві години. А коли повертався додому довелося 7 годин сидіти у аеропорту в очікуванні рейсу на Київ. Добре, що у самому аеропорту в цей час йшла трансляція Олімпіади: показували змагання з велоспорту (велотрек). У Ріо ми жили у готелі. Тренувались по олімпійському кільцю.
Увесь маршрут гонки вивчити не вдалося, бо великий трафік у місті, дуже багато машин, затори і тренуватися ми не мали змоги. Три дні у нас було на акліматизацію, проте адаптувалися ми швидко, особливо різниці навіть не відчули. Це пов’язано, мабуть, з тим, що час там на -6 годин раніше. Коли ми їздили до Сполучених Штатів Америки, то там, навпаки, час різниться в інший бік. Це було, жах, як складно! Не встиг прийти у себе після перельоту, а на наступний день старт змагань, а на третій день ми додому летіли. Я тоді і не зрозумів, що трапилося!
У Бразилії вразили побережжя, дуже гарні. Згадуючи відомий фільм, маю сказати, що в Бразилії все-таки є «дикие обезьяны», правда, не зовсім дикі і не зовсім багато, але є. Побачили ми їх у заповідній зоні, де відбувалися змагання, це на території другого кільця гонки. Ми їх навіть бананами нагодували.
Щодо їжі зазначу, що годували нас смачно, кухня на будь-який смак! Вразила місцева екзотика – по вулицях ростуть банани, апельсини, маракуйя! Порадувала нас і погода. У
Бразилії зараз зима, але взимку у них температура десь 24 – 33 ̊С, так що нам пощастило. Улітку в Бразилії температура може досягати 50 ˚С. До того ще й було хмарно. Одного разу був дощ перед самим стартом, але був нетривалим. Прикро, що по прибутті на Батьківщину нас ніхто не зустрічав.
– Андрію, розкажіть, будь-ласка, про себе.
– Я народився і виріс у Знам’янці. Закінчив у НВК №2 дев’ять класів. Після цього переїхав до Донецька, тоді мене тренував В. Р. Красов. Там вступив у бурсу при Інституті штучного інтелекту. Потім так склалися обставини, що переїхав до Полтави, там навчався заочно в педагогічному інституті і тренувався. Я пробув 2 роки і потім перевівся в Кіровоградський педагогічний інститут ім. В.Винниченка через конфлікт з полтавським тренером. Мені не подобалось його відношення до спорту. Я хотів результат, я хотів тренуватись, хотів їздити на гонки частіше. По закінченні інституту спортом не займався, думав, що спортивна кар’єра закінчилася.
У 2012 році мене запросили до київської шосейної команди «Kolss», хоча до цього я займався маунтенбайком. До речі, перша моя перемога була у цей же рік, у Словаччині ми їхали багатоденну гонку. На одному з етапів я їхав третім, за 5 км до фінішу їхав у відрив і був лідером, за 50 м до фінішу мене обігнали двоє спортсменів і я зайняв тоді третє місце.
– Як Ви прийшли до спорту? Чому саме цей вид спорту?
– У мене батько був велосипедистом. Ще будучи дитиною я поставив собі за мету показати кращі результати у спорті, ніж батько. На моє прохання батько відвів мене на велобазу. Я прийшов і одразу захворів цим видом спорту. Це було в третьому класі.
А повинен був їхати замість Хрипти Буц із Миколаїва! В той час, коли Хрипта та ще один клоун не доїхали до фінішу в Ріо, Буц вигравав етапи престижної велогони в Китаї!