Протягом року 74-річна жителька Кропивницького Людмила Тютюненко передає на фронт усе необхідне: біноклі, підзорні труби, прилади нічного бачення – повідомляє 5 канал.
Щодня Людмила моніторить стрічку новин, переглядає потреби волонтерів у групах соцмереж. Крім того, спілкується зі своїми друзями з Німеччини через Інтернет та ділиться останніми подіями з України.
“Для мене це наче рідні діти. Це мій біль, це біль нашої країни”, – коментує волонтерка події на Сході.
Найперше, що передала волонтерам – свій інвалідний візок та обігрівач для ніг пораненим бійцям у госпіталь. Згодом подруга з Німеччини переслала бінокль, який отримав 42-й мотопіхотний батальйон 57-ї бригади.
Після цього пані Людмила детальніше вивчила потреби вояків на фронті, про що розповідала друзям з-за кордону.
“Справа у тім, що у нас не лежить у магазинах усе, як тут (в Україні – 5.ua), а приходить каталог тижневий, в якому вказано де і які речі в наявності. Припустимо, я знайшла підзорні труби… Пішли до магазину та купили. Так само і прибор нічного бачення купували”, – каже німецька подруга волонтерки Тетяна Хоге.
Всі прилади передають в Україну через знайомих. З Кропивницького на передову їх доправляє Оксана Червоная. Волонтерка розповідає: зазвичай люди допомагають грошима або харчами. Випадки, коли дарували дороговартісні прилади – рідкісні.
“Люда без зайвих підказок… добре знає, що потрібно на фронті. Про прилади нічного бачення взагалі мріють всі військові, не тільки спецпризначенці і розвідка. Вони і на всіх опорних, блокпостах дуже потрібні”, – розповідає волонтер Оксана Червоная.
Нині друзі пані Людмили придбали ще три біноклі і чекають нагоди передати їх в Україну.
“Передавайте привіт хлопцям, що воюють та перекажіть, аби так постаралися, аби прибрати усіх до останнього солдатів-агресорів зі своєї землі”, – каже Хоге.
Людмила Тютюненко вважає, якби кожен українець хоча б десяту частину своєї зарплати чи пенсії перераховував волонтерам, хлопцям на фронті було б легше.
Сергій Михайлін, Анатолій Басистий, “5 канал”