На минулих вихідних у Холодному Яру відбувся фестиваль нескореної Нації – 2016. Відбувся він у всіх площинах, адже на цей інформаційно-просвітницький захід завітали представники з усієї країни.
Якщо порівнювати фест з минулим роком, то у цьому – рівень значно підвищився. Організатори доклали максимум зусиль, щоб відпочинок на фестивалі був насиченим та комфортним.
«Кількість локацій – збільшилась, інфраструктура – покращилась», – коментували жителі наметового містечка, які живуть активним фестивальним життям і вже не вперше завітали саме сюди.
“Холодний яр – фестиваль нескореної нації” – це один із найцікавіших патріотичних фестивалів завдяки вдало вибраному місцю проведення. Діброва, де дуби тримають своїм корінням схили ярів – справжнє джерело сили, тут відчувається дух епохи визвольних змагань. Колоритні автентичні українські села Грушівка та Мельники прикрашені вишневими садками, ставочками з рястом та лататтям і стежками поміж оспіваними Шевченком височенними бур’янами – наче переносять до серця України з асфальтово-бетонної коробки міста. Тут торкають обрій безкраї кукурудзяні поля, у повітрі бринить літня спека і лунає справжня українська музика. Фестиваль з душею – так я можу його охарактеризувати. Фестиваль нескореної Нації чітко та безапеляційно довів, що українські мистецтво та культура не потребують квот, адже вони є самодостатніми, самобутніми та конкурентоздатними», – поділився враженнями співведучий фестивалю, відомий письменник та керівник проекту «Дух нації» Юрій Руф.
Екскурсії та відкриття…
Чого не вдалось на фестивалі – так це виспатись, адже програма кожного дня була розрахована на 16 годин. Зранку ведучі будили всіх своїми гучними закликами, пропонували взяти участь у ранкових тренуваннях – так починався день. Після цього кожен бажаючий міг взяти участь в екскурсії Холодним Яром, адже побувати у цій місцевості і нічого не побачити – гріх. Було декілька варіантів екскурсій – піша та велосипедна. Приємно зауважити, що відкриттям «екскурсійного напрямку» стала організація фестивального автопробігу до могили Чорного Ворона в село Розумівка Кіровоградської області. Цю екскурсію зголосився провести кандидат історичних наук, старший викладач інституту післядипломної освіти ім. Василя Симоненка, автор книги «Отаманщина» Юрій Митрофаненко.
Екскурсія набула соціального характеру, адже в учасників виникла ідея спільними зусиллями навести лад на могилі отамана.
«Місце могили Чорного Ворона є не таким відвідуваним, тому що воно дещо віддалене від села Мельники, хутора Будда та інших місць холодноярського «паломництва». Коли ми говоримо про Холодлний Яр, то зазвичай асоціації виникають з Черкаською областю. Певною мірою – це так, адже це був центр Холодноярської Республіки. Однак, географічно, політично і кадрово Кіровоградщина теж причетна до того. На жаль, Кіровоградська область не обрала стратегічним напрямком культ козацтва, бо більше тяжіє до імперської символіки. Однак, єдина могила Чорного Ворона (Миколи Скляра) знаходиться саме на Кіровоградщині… Трагедія під Розумівкою – одна із знакових частин книги Юрія Горліса-Горського», розповів Юрій Митрофаненко.
Спортивні та інтелектуальні новинки
Далі за програмою ми потрапляли на майстер-класи. Гончарство, виготовлення ляльки, кресання ножів – і це далеко не повний список того, що можна було зробити своїми руками.
Одним із напрямків фесту є здоровий спосіб життя, адже організатори фестиваль виступили категорично проти алкоголю. Вони жорстоко контролювали процес разом з поліцією і охороною. Тому відкриття спортивного майданчику цьогоріч, де 12 команд з Черкаської та Київської областей боролись за кубок Холодного Яру з міні-футболу, стало зрозумілою і органічною подією. Кубок вибороли господарі місцевості – команда «Фенікс» з Кам’янки. Крім медалей, хлопці отримали книги про Холодний Яр у подарунок.
Спорту забагато не буває, тож змагання з армреслінгу та козацького армреслінгу (боротьба між учасниками на руки, стоячи на колоді), боротьба на пояси та перетягування канату, стало приємною несподіванкою для учасників фестивалю. У якості подарунків, переможці отримали сувеніри від дітей з інтернатів Черкащини.
Водночас цього року фестиваль був благодійним, оскільки збирали кошти на допомогу дітям загиблих в АТО військових війні воїнів. Протягом трьох днів було зібрано не багато не мало – майже 14 тисяч гривень. «Для нас – це ще один фронт, адже ми воюємо за голови українців», – наголосила ідейний засновник, голова оргкомітету Зоя Бойченко.
А головні декомунізатори країни – Український інститут національної пам’яті презентували постійно діючі виставки: «Україна у Другій Світовій війні» визвольні змагання, спротив геноциду та лекції провідних істориків. Також працівники інституту провели чудовий майстер-клас по пошуку документів у архівах, що спонукало вивченню своїх родоводів.
Організатори фестивалю: ВГО «Сокіл», ВМГО «Національний Альянс» та Самооборони Черкащини за підтримки Черкаської обласної адміністрації. Варто зауважити, що на гутірковій сцені другого дня виступив голова Черкаської ОДА Юрій Ткаченко.
Про Гутірки і «Літературний наступ», які відбувались у прохолодному лісі біля Малярового джерела годі й говорити. Вони були різножанровими та різноплановими. Адже поряд з досвідченими письменниками такими, як Василь Шкляр, Любко Дереш, Сергій Пантюк виступали молоді поети, які тільки починають свій творчий шлях. Так, другий рік поспіль, бурхливими оваціями зустріли виступи учасників проекту «Дух Нації» Юрія Руфа, Ігора Бойчука та Ігора Климовича. Відкриттям «Літературного наступу» став поет з Миколаївщини – Олександр Обрій.
Яскраві вечори і ночі
Своєю унікальністю відзначився Антон Стрілець, що у перший день виступив на акустичній сцені. Адже він один із трьохсот музикантів світу, хто володіє інструментом з неперевершеним звучанням та неймовірною мелодикою – hang.
Музична сцена – це час, коли всі змогли відірватись, насолоджуючись українською музикою. Тож, з холодноярської музичної сцени звучали пісні українських гуртів: Колір Ночі, Haspyd, Go-A, Тінь Сонця, Простір, Точка Опори, Проти Течії. З Білорусії завітав цікавий і дуже потужний гурт – Zatoczka. А від енергетики хедлайнерів фестивалю: «Кому Вниз» і «Козак Системс» мало не загорівся ліс.
«Я хотів би, щоб людей, які не знають історії краю, які її не цінують або не розуміють, що тут особливого ставало все менше і менше в Україні. Ми особисто знаємо історію Холодного Яру. Ми перечитали книги Романа Коваля, Юрія Горліс-Горського і Василя Шкляра, тому ми знаємо куди ми приїхали. Ми багато виступаємо і маємо можливість відчути цю енергетику. А тим, хто тут живе дуже пощастило», – поділився враженнями після виступу лідер гурту «Козак Систем» Іван Леньо.
Незабутній ранок
Загалом атмосфера на фестивалі була домашньою, енергетика – надпозитивною.
«У минулому році я приїхав і дивився на все великими очима, мені було все цікаво і незвично. Цього року – ніби повернувся додому», – розповів учасник фестивалю, воїн АТО Олег Гавриленко.
А я ніколи у житті не забуду момент, як о 5 ранку я прокинулась від співу Тараса Силенка і мене це не обурило, а навпаки – надихнуло на новий день. Романтика туристичної мандрівки, чарівного лісу і патріотичної енергетики в одному флаконі. І це кожен з гостей фестивалю повіз у своє місто.
Єлизавета Красніченко