У багатьох людей знання про йогу вичерпуються позою «лотоса» і містичним словом «медитація». Звісно ж, це надто поверхове розуміння, адже насправді йога – це захоплюючий шлях до єднання з самим собою і усім світом.
Одним з ключових понять йоги є вчення про полярні космічні сили Інь і Ян, одними з уособлень яких є чоловік і жінка. Саме тому Перша електронна газета вирішила дізнатися про сутність і особливості йоги у двох кіровоградських інструкторів – Інни Гордової та Юрія Дерев’янка.
Інна Гордова: Потрібно знаходити золоту середину і постійно у ній знаходитись
Кор.: З чого почався Ваш шлях у йозі? Яка першопочатково була мотивація?
І.Г.: Йогою займаюся майже 16 років. Тоді, коли я почала займатись, у нашому місті майже ніхто не знав про йогу. Просто хотіла зайнятись якимось фітнесом, скинути зайву вагу, бути гарною і стрункою. У той же час я зустріла давнього знайомого, який і запропонував спробувати зайнятись йогою. Він запевнив мене, що я схудну, але отримаю значно більше ніж просто зменшення ваги і показав мені комплекс «Сур’я Намаскар» (у перекладі означає «вітання Сонцю» – ред.). Це було заворожуюче! Я побачила, що це не просто набір рухів, а щось глибинне, з внутрішнім підтекстом. Саме тоді я захотіла відчути це на собі і вирішила спробувати зайнятися йогою.
Коли я починала, ще не було у Кіровограді жодних книг про йогу, не кажучи вже про пости в Інтернеті. Коли я казала комусь, що займаюсь йогою, то більшість це сприймали як якусь секту. З часом перестала говорити про це, адже зрозуміла, що йога – як екзотичний фрукт: тобі можуть розповідати про його вигляд і смак, але поки не спробуєш сам, то ніколи не зрозумієш його цінності та особливості.
Кор.: Які основні «механізми» дії йоги на організм?
І.Г.: Саме слово «йога» у перекладі означає «єднання», єднання душі і тіла. Саме йога допомагає досягти гармонії, щоб не розум був нашим хазяїном, а ми хазяїном нашого розуму, адже ми можемо досягнути набагато більших висот, коли поступово, крок за кроком, почнемо відчувати і контролювати усього себе. Зараз люди роблять перепости різних вправ і розумних слів у соцмережах, але не розуміють їх глибину, не розуміють, що необхідно працювати над своїми свідомістю і тілом. Це перший етап у йозі, хатха-йозі, коли відбувається робота зі свідомістю через тіло.
Потім ми поступово вчимося «розвантажувати» свої думки, щоб не було метушливого розуму, зупинити внутрішній діалог. Саме йога допомагає досягати результатів за принципом «що тренуєш – те і розвиваєш», адже від того у якому ти стані, як ти мислиш, як ти вмієш контролювати себе, вибудовується усе твоє життя.
Кор.: Скільки минуло часу, доки Ви зрозуміли, що йога – це щось більше, ніж просто оздоровчі вправи?
І.Г.: Я пам’ятаю момент, коли дивилась на свого тренера і те, наскільки плавними були його рухи. Нас також вчили, що ми маємо бути плавними, хвиля енергії, яка рухається по нашому хребту має йти вільно й неспішно. Взагалі, казали багато чого такого, чого я на той момент не розуміла. Але вже десь за два тижні занять я відчула, як змінюється моя хода: після тренувань вона ставала легкою й «повітряною». Ти відчуваєш, що твоє тіло не якийсь «мішечок». Саме тоді я зрозуміла, що можна насолоджуватись кожним рухом власного тіла. Це постійний стан «тут і зараз». Крім того, йогу можна поєднувати з будь-якими іншими оздоровчими вправами або видами спорту, оскільки людина звільняє від внутрішних «зажимів» і блоків. Дехто вважає, що йога – це закрутитись у якусь асану. Насправді вона змінює наше життя.
Кор.: Йога для жінок і для чоловіків. Чи є відмінності у практикуванні і у чому вони полягають?
І.Г.: Так, я вважаю, що відмінності є, тому раджу ходити жінкам до інструкторів жінок, а чоловікам – до чоловіків. Так відбулось у мене. Після того, як я стала викладати, почала привносити до йоги більше жіночої, інської, енергії. Розглядаючи філософію гармонії інь-ян, можна говорити про янську, тобто сонячну, енергію. Вона гаряча, сильна й запальна, саме те, що необхідно чоловікові, адже він має бути більш цілеспрямованим, дієвим. А інська, жіноча, має давати гармонію і певним чином компенсувати енергію чоловіка своєю плавністю та жіночністю. Але, звісно, перекоси до однієї чи іншої сторони теж погано відбиваються як на фізичному тілі людини, її здоров’ї, так і на свідомості, тому усе має прагнути до золотої середини.
Кор.: Особливим різновидом йоги є йога для жінок при надії. Які поради Ви можете дати жінкам, які не хочуть переривати заняття на період вагітності?
І.Г.: У мене було декілька груп по йозі для вагітних. Обидві вже «випустились» – успішно народили. Дійсно, йога для жінок у цікавому становищі має певні відмінності: нею забороняють займатись у першому триместрі, але це стосується здебільшого тих, хто не займався йогою чи іншими фізичними вправами до вагітності. Це пов’язане з тим, що суто з фізіологічних причин викидні найчастіше трапляються у перші три місяці, тому радять починати займатись з другого триместру.
У йозі для вагітних більше уваги приділяється дихальним технікам, тому що це знімає больові відчуття і допомогає не панікувати, особливо якщо жінка народжує вперше. На той час, коли я завагітніла (зараз моєму синові Олексію вже 11 років), я практикувала йогу вже 4 роки. До групи не ходила, займалась вдома, тому що в мене була велика підвішеність тазу і я просто не встигала за іншими людьми. Плюс до всього у вагітних інший гормональний фон і дуже велика гіперчутливість. Йога вчить відчувати своє тіло.
Кор.: Йога як стиль життя. У чому особливості Вашої техніки?
І.Г.: Спочатку це була хатха-йога, як і у всіх. Зараз це вже суміш технік і прийомів, тому однозначної назви я дати на можу. Трошки кундаліні-йоги (один з напрямів, метою якого є примусити енергію кундаліні, з санскриту – «згорнутий в формі змії» – сплячу енергію в основі хребта, поетапно пройти по всіх чакрах аж до вищої (сахасрара), де повинно відбутися її злиття з Шивою, а також і припинення власної свідомості йогіна – ред.), небагато фітнес-йоги, адже багато жінок приходить з тією ж мотивацією, що і я – схуднути. Мені подобається також робота з голосом: ми на заняттях співаємо мантри і працюємо зі звуком пропускаючи вібрації через себе. Це також своєрідне лікування. У йозі немає змагання з іншими, ми нікому нічого не доводимо, тут людина змагається з самим собою і вчиться щастю розуміти себе.
Юрій Дерев’янко: Невирішені питання – це психічний “аміак”
Кор.: У чому особливості Вашої методики йоги?
Ю. Д.: Моя методика практики хатха-йоги досить відрізняється від загальнорозповсюдженої практики тим, що я намагаюся конкретно, на рівні обов’язкових тренувальних елементів, втілити у ній головний принцип хатха-йоги. Цей принцип записано на початку древнього трактату, присвяченого хатха-йозі, автором якого є древній індус Патанджалі, мудрець, просвітитель та духовний шукач. Виражається цей принцип виразом «Йога – це припинення метушні розуму». Тобто людина, яку спільнотою практиків хатха-йоги визнано як умовного засновника цієї дисципліни, у найбільш фундаментальному своєму вислові каже не про тіло – руки донизу, ноги догори, дихайте лівою ніздрею, спрямуйте погляд у перенісся або щось подібне – а про розум. Тобто найбільш значущим результатом правильної практики хатха-йогу мають бути не зміни в тілі, такі як гнучкість або силова витримка, а зміни в розумі того, хто практикує.
Відвідавши свого часу багато семінарів та навчальних заходів для практиків хатха-йоги я побачив, що крім загальних слів, там немає нічого, що дійсно спрямовано на опрацювання розуму. Ті семінари проводилися відомими в йогічному середовищі людьми, до яких я відчував і відчуваю велику повагу як до особистостей, але я побачив, що все, чому вони навчають – це тілесні вправи. Результатом правильної багаторічної роботи з тілом завжди є підвищення рівня здоров’я та тілесних здібностей, але відчуття того, що дещо найбільш цінне та значуще рік за роком мене оминає, не полишало аж до моменту, коли життя привело мене на мій перший курс медитації Віпасана. І тоді «пазл склався» – на питання, які поставила хатха-йога, дала відповідь медитація. Там я набув досвіду щодо опрацювання розуму в найбільш простій та ефективній формі, що в подальшому призвело до того, що я почав використовувати деякі базові медитативні практики Віпасана у власних тренуваннях по хатха-йозі, відчуваючи ефективність та глибину такого підходу на собі та своїх студентах.
Наразі мої тренування складаються з досить нескладних вправ для тіла та простих медитативних вправ для розуму. Ці вправи не є чимось відокремленим, натомість вони органічно доповнюють одне одного, дозволяючи виносити з занять не лише відчуття опрацьованого тіла, але і відчуття більш гармонійного розуму.
Кор.: З того часу як Ви почали займатись, що змінилось у Вашому житті?
Ю. Д.: Важко відповісти конкретно, бо йогою я займаюся вже 18 років, медитую – 13 років. Тобто більша частина свідомого життя пройшла поруч з цієї практикою. Так, на початку за допомогою йоги я позбавився проблеми з ногою, яка дошкуляла мені протягом року, але то досить незначне набуття на тлі досвіду зовсім іншого ґатунку, про який навіть важко розповісти. Це якесь суто суб’єктивне, персональне, можливо, інтимне відчуття світу в собі та себе у світі, дещо, що неможливо продемонструвати або довести. Це я визначаю як найбільш цінний результат власної практики.
Йога – це рух від зовнішнього до внутрішнього, від поверхневого до глибинного, від банального до заповітного. Найбільш значущі зміни в людині, яка досягає успіху в практиці йоги, відбуваються не на зовнішньому рівні, який можуть побачити та оцінити випадкові перехожі, а десь у глибині її єства. Йог, який занадто хизується здібністю виконати якусь хитру тілесну вправу, з моєї точки зору подібній до водолаза, який ходить по місту в ластах та масці, щоб недолуго підкреслювати свою причетність до підводного світу. Гімнастичні вправи або циркова акробатика дуже далекі від істинної мети практики хатха-йоги.
Кор.: Що особливого Ви привносите у свої заняття?
Ю. Д.: Як я іноді підкреслюю, на моїх тренуваннях немає нічого аморального або кримінального. Все інше час від часу змінюється. Найбільш важливими є елементи, які пересічному новачку здаються незрозумілими та необов’язковими.
Кор.: Що для Вас є вершиною самопізнання і до чого взагалі потрібно прагнути?
Ю. Д.: Це питання питань, якому людство присвятило віки пошуків, літри чорнил та тони паперу. Якщо стисло та персонально про себе, то вершиною самопізнання є пізнання себе – не будови свого тіла, а складу та «функціоналу» свого розуму. Всі ми боїмося старості та неминучої смерті, сприймаємо їх як втілення абсолютного зла. Мій досвід каже мені, що це величезна омана. Іноді ми намагаємось зрозуміти – чи буде щось після смерті? Керовані жахом та безнадією, ми породжуємо недолугі спекуляції щодо посмертних світів, де або карають, або нагороджують. Дехто езотерично заклопотаний навіює ідею такої собі примітивної реінкарнації, коли все, що не вдалося, можна відкласти на майбутнє життя. Але всі ці спроби працюють не ліпше, хоча і трохи довше, ніж пляшка горілки, яка змінює свідомість в бік удаваного позбавлення від проблем.
Вершина самопізнання – це усвідомлення того, чим є питання. Що таке питання. Розум породжує безліч різноманітних питань і зараз же кидається їх вирішувати. На певному етапі життя здатність розуму знаходити відповіді стає недостатньою для тієї кількості питань, яку він сам собі породжує. Невирішені питання розум починає відкладати в підвалини психіки, де вони починають «гнити» та «розкладатися», виділяючи психічний «аміак», що поступово отруює свідомість. З цього починається старість.
Спадщина стародавнього Сходу у вигляді йоги пропонує побачити та усвідомити в собі цю картину, не на рівні інформації та образів, а на рівні безпосереднього досвіду, який неможливо ігнорувати. Тоді стає можливим наступний крок – медитація, тобто психічне опрацювання власного розуму, за допомогою якого він змінює свої властивості. А для цього необхідно усвідомити, що є питання, чим є питання. Не якесь конкретне питання, на кшталт «куріца ілі риба» чи «в чому полягає сенс буття», а питання як явище розумової дії, як стан розуму, який змушує людину щось робити з собою чи поряд із собою. Набувши цей досвід, людський розум досягає нового рівня своїх можливостей, на якому відбувається більш повне розкриття його потенціалу, стається природній перегляд життєвих пріоритетів, досягнення глибокої внутрішньої гармонії та ясності.
Тож можемо говорити, що принципових відмінностей у практиці йоги для жінок і чоловіків, крім тих, що пов’язані з фізіологією, немає. Є лише відмінностей енергій – вічних Інь та Ян. Тому, якщо вашою метою є внутрішній ріст, а не круте селфі, тоді йога – це той шлях концентрації, споглядання і медитації який вам потрібен.
Фото з особистого архіву Юрія Дерев’янка та Інни Гордової