Учора, 19 січня, на 2-ій сесії Кіровоградської міської ради депутати обговорювали лист Комітету ВРУ стосовно нової назви для Кіровограда – Інгульськ. Кіровоградська інтелігенція, активісти, військові та просто небайдужі громадяни прийшли у міську раду, щоб підтримати українське ім’я для міста.
Професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”, доктор філологічних наук, член Спілки письменників України Володимир Панченко розповів про маніпуляції УПЦ МП стосовно святості Єлисавети і чому назва Єлисаветград загрожує миру та спокою в центрі України.
«Я не прилітав у Кіровоград, щоб завітати на сесію. Так сталося – тут живе моя донька зі своєю родиною. І я почуваю себе частиною кіровоградської громади. Зрештою я попросив слова, бо є членом ради при Президентові України, яка займається гуманітарною політикою. І я думаю, що це дає мені право у рамках регламенту попросити слово.
По-перше, що я хотів би сказати, – це тема давня. Я з 1984 року пам’ятаю дискусії, які ведуться навколо назви. Дуже добре, що зараз уже майже ніхто не відстоює Кіровоград. Це великий плюс. Це означає, що ми разом з історією дуже просунулися вперед. Одразу скажу – я не є прихильником повернення тієї назви, яку багато хто вважає історичною, тобто, – Єлисаветград. І я наведу аргументи з цього приводу.
Читайте також: Військовий розповів, чим загрожує кіровоградцям Єлисаветград
Топоніміка – це не просто топоніміка. Топоніміка – це великою мірою символіка. Коли місто називається так чи інакше, то тим самим відбувається мічення території. Якщо це місто буде називатися Єлисаветград, то в Росії із задоволенням російські пропагандисти нанесуть наше місто на карту «руского міра». Ту саму карту «руского міра», яку нам багато років пропонують. Чи можемо ми абстрагуватися від політичної ситуації? Чи можемо ми не брати до уваги політичний фактор історії з перейменуванням? На мій погляд, ми не те, що не можемо – ми не маємо права цього робити. Тому дуже важливо, щоб ми зараз прийняли якесь виважене рішення. Бо якщо, скажімо, замість Кіровограда з’явиться Єлисаветград, це не принесе спокою. Все одно велика частина громади залишиться незадоволеною. Через те давайте зупинимося на такій нейтральній аполітичній назві, яка не буде прив’язана ні до Кіровограда, ні до Єлисаветграда (як би ви не хотіли, свята Єлисавета тут абсолютно ні при чому). Оці церковники, які відстоюють начебто під прапором святої Єлисавети назву Єлисаветград, вони лукавлять. І вони знають, що вони лукавлять. Це все неправда. Це все називалося на честь Єлизавети Петрівни, імператриці. І в цьому сенсі це, звичайно, було таке собі підлабузництво до тодішньої російської імператриці.
Крім того, якщо хтось наводить аргументи, посилаючись на те опитування, яке було проведено у Кіровограді… Ну воно було проведено, але яка його легітимність? На мій погляд вона тяжіє до нуля. Якби це був референдум, він би проводився на основі закону про референдум, якщо б це було соціологічне опитування – воно б проводилося на підставі відповідних соціологічних методик. А так на основі чого? Для політичних спекуляцій? Так, це можна використовувати. Але його офіційність, серйозність тяжіє до нуля.
Читайте також: Викладач розвіяла міфи про нову назву для Кіровограда – Інгульськ
Я завершу такою пропозицією – я знаю, що міська рада попереднього скликання розглядала вже це питання, вона прийняла своє рішення і це рішення потрапило до ВРУ. І воно там зафіксоване. Андрію Павловичу і шановні депутати, моя пропозиція така – відповісти Комітету ВРУ таким чином: «Ми дане питання вже розглянули, свої пропозиції відправили, м’яч на полі ВРУ», – виголосив промову Володимир Панченко.
На жаль, депутати проігнорували аргументи Володимира Панченка. Крім того, що обранці «забракували» український варіант назви для міста, вони ще звернулися до ВРУ та Комітету ВРУ з проханням відтермінувати перейменування Кіровограда до того часу, поки не буде прийнято закону про місцеві референдуми. Тобто, кіровоградські депутати самонадіяно запропонували на державному рівні закріпити те, що і без допомоги законів створило ДНР та ЛНР.
Читайте також: Депутати просять у ВРУ провести референдум, щоб обрати назву для Кіровограда
Біографічна довідка
Володимир Євгенович Панченко народився в Одеській області. Закінчив Одеський державний університет імені Іллі Мечникова. Професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”, доктор філологічних наук, член Спілки письменників України.
Працював доцентом, завідувачем кафедри зарубіжної літератури та компаративістики, професором у Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. Володимира Винниченка. Лауреат Міжнародної премії ім. Володимира Винниченка Українського фонду культури (1995), літературної премії “Благовіст” (1996) та премії імені Олександра Білецького (1998). З 2001 року – професор кафедри філології Національного університету “Києво-Могилянська академія”, пізніше віце-президент з навчальної роботи.
Літературний критик, літературознавець, письменник, автор статей, монографій, підручників на літературну та історичну тематику. Автор сценаріїв документальних фільмів.
Народний депутат України І скликання.