Люди люблять подорожувати, бувати в чужих краях, знайомитись з чимось новим і незвіданим. Усіх чомусь тягне за кордон – аби куди, лише б не вдома. Але, на жаль, далекі країни, ми часом знаємо краще ніж свій рідний край. Чи всі знають, приміром, що на Компаніївщини народився Юрій Яновський – наш земляк, вистави за текстами якого й донині високо цінують за кордоном? Чи те, що ця місцевість має безліч заповідних територій, курганів, гротів з унікальною флорою і фауною? Або ж те, що саме тут розташований кращий навчальний центр для майбутніх ветеринарів?
Насправді ж земля Компаніївщини має купу принад, які можуть зацікавити і вибагливих мандрівників, і любителів тихого культурного відпочинку. Про оповитий легендами степовий край, що славиться багатою культурною спадщиною та численними пам’ятками природи, читайте в репортажі кореспондента Першої електроної газети.
Край Майстра степу і моря
В одному з мальовничих куточків Компаніївщини, за 18 км. від районного центру, розкинулось село Нечаївка, яке злилося нині з колишнім хутором Маєрово, де народився і провів свої дитячі роки видатний письменник Юрій Яновський. Прототипами багатьох героїв його творів стали саме односельці, яких він і увічнив на сторінках своїх безсмертних новел і романів.
У 1972 році на відзначення 70–ї річниці від дня народження письменника-земляка, нечаївці, на власні кошти збудували літературно – меморіальний музей. Його приміщення, схоже на корабель, розташовується на місці центральної садиби колишнього колгоспу Нечаївки. Батьківська хата Яновського, на жаль не збереглась: зараз на її місці стоїть меморіальний знак -величезна гранітна брила, доставлена з берегів рідної письменникові річки Сугоклеї.
Форма корабля для музею було обрана не випадково: Юрій Яновський дуже любив море. Після затяжної хвороби, втрати слуху і 3-х трепанацій черепа, саме плескіт хвиль стали першими звуками, які почув літератор. Саме тому у його творчості так майстерно і органічно поєдналися рідний степ і улюблене море. Цю та інші історії з життя письменника з професійним захопленням розповідає директор музею Раїса Садовенко, яка очолює комплекс вже майже 20 років і фактично живе цією справою.
Нині фонд музею складається з 946 експонатів. Це особисті речі письменника, його авторські книги, книги інших авторів, подаровані Яновському або вже безпосередньо музею, фото про життя і діяльність Юрія Яновського та його соратників, численні картини. Однією з експозиції музею є точна копія кімнати письменника, у якій він жив у місті Києві (речі для експозиції передали родичі митця, які були присутні на відкритті музею).
Валентина Животовська, директор департаменту культури, туризму та культурної спадщини Кіровоградської облдержадміністрації, відзначає, що у літературно-меморіального музею є потужна база для створення культурно-паркової зони відпочинку «Стежками дитинства Ю.Яновського». “Ми вважаємо цілком реальним і навіть необхідним є запровадження кількаденного музично-літературного фестивалю на базі музею. Є ідея приурочити його до дня народження Юрія Яновського – 27 серпня. Наш департамент усіляко сприятиме втіленню цієї ідеї і я вірю, що ми зможемо створити гідне всеукраїнського рівня дійство”, – зазначила Валентина Животовська наприкінці музейної екскурсії.
Містичні моноліти. Що приховують “межові камені”?
На пагорбі, у сакральному місці злиття річок Сугоклеї та Сугоклейчика, неподалік сіл Нечаївка та Голубієвичі, розташована археологічна пам’ятка доби пізнього неоліту — Межові камені. Віднайшов цю культову алею менгірів шкільний вчитель історії, краєзнавець Григорій Громко. Відомою у наукових колах ця пам’ятка стала після захисту його учнями науково-дослідної роботи.
Межові камені – це два ряди з 15-ти пар паралельних кам’яних монолітів. Скоріше за все, це культова споруда. Ряди зорієнтовані зі сходу на захід, висота паралельних пар брил однакова. Найвища друга пара (до 1,5 м), висота наступних поступово зменшується. Відстань між сусідніми брилами рядів збільшується, а деякі з них взагалі розташовані на іншому березі річки.
За словами представників відділу культури і туризму Компаніївської райдержадміністрації, у березні 2011 року тут працювала міжнародна археологічна експедиція (українсько-німецька). Закордонні археологи визнали, що подібних пам’яток у Східній Європі дуже мало, здебільшого у Англії, а їх вік – приблизно 2-4 тис. років. Камені досить великі (деякі масою більше тони), добуті з місцевих гранітних покладів, виходів яких багато в цих місцях (найближче – у двохстах метрах). Але найцікавіше те, що камені, ймовірніше всього, транспортували з більш віддаленого місця (десь за кілометр на захід). Чому? Учені вважають, що ці камені якось пов’язані з курганами, яких ту налічується близько десятка.
До речі, з Межовими каменями пов’язана давня цікава легенда.
Дуже давно, ще до потопу, диявол вирішив розділити земну твердь на дві частини – одну для праведників, а іншу – для грішників. Межею між цими двома частинами була дорога, якою душі померлих праведників відправлялись до схід сонця – на небо, в рай, а душі грішників – на захід, в царство Сатани. Така задумка не сподобалась Всевишньому, який і зруйнував диявольське творіння. З тих часів від межі й дороги залишилось лише дванадцять каменів, які показують в якому місці нечистий вирішив розділити землю.
Як би там не було насправді, але люди завжди сторонились цих місць – усе незрозуміле вважалося лихим, таким, що приносить нещастя, – лише пастухи зрідка тут випасали худобу.
Поблизу Межових каменів знаходиться курган періоду бронзи та грот (кам’яний навіс) Чортова печера, розкопки в якому показали наявність культурного шару (знайдені залишки багаття, черепки посуду, кістки тварин).
Казки і козаки: зелений туризм на Компаніївщині
У селі Виноградівка, неподалік Компаніївки, розташована агрооселя «Казковий рай». Ніна Стромова – господиня садиби, вчителька початкових класів. Вона перетворила свою оселю та подвір’я на осередок традиційного українського мистецтва: тут “живуть” саморобні персонажі українських казок, усе домашнє приладдя розписане вручну, а стіни прикрашають вишиті картини майстрині. Жінка з радістю ділиться таємницями квітникарства, знайомить із місцевими звичаями та особливостями краю.
“Вишиваю я не на канві, а одразу по тканині. Робота дуже делікатна і кропітка, а хрестики настількі дрібні, що вишиваю під лупу, – розповіла Ніна Стромова. – Моя сестра, до речі, теж рукодільниця: самостійно освоїла техніку петриківського розпису”. Усім бажаючим сестри-майстрині проводять майстер-класи з вишивки та петриківського розпису.
Садиба “Казковий рай” розрахована на сім’ю або 4 осіб, яким пропонується повний раціон або можливість користування кухнею. Також, на відстані 1,5 км від садиби розкинуося два ставки, на яких можна відпочити чи порибалити: за 50 грн у день ви матимете можливість упіймати товстолоба, карася і навіть щуку. Господиня розповідала про сім’ю Мальованих з Кіровограда, які стали друзями родини компаніївських майстринь і регулярно прїжають з шумного міста до спокійної й затишної сільської оселі.
На окраїні Компаніївки розташована інша “зелена” садиба “Козачий хутір”. Це невеликий туристично-оздоровчий комплекс на березі ставу, що є гарним місцем для відпочинку.
Чисте повітря та спів птахів супроводжуватимуть вас під час відпочинку у цьому дивовижному куточку природи.
Гостинний хазяїн садиби Олександр Хільченко, запрошує на риболовлю та козачу баню.
На завершення оглядово-культурної подорожі Валентина Животовська відзначила, що заповідний і культурно-туристичний потенціал Компаніївщини дуже багатий: “Цій землі є чим пишатись, а отже ми, жителі Кіровоградщини, маємо допомогати їй розвиватись і процвітати”.
Більше фото тут.
Катерина Білоконь, Перша електронна газета