Перша електронна газета разом з Інститутом національної пам’яті продовжує серію публікацій біографічних довідкок катів нашого народу, іменами яких названі вулиці нашого Кіровограда, підготовлені спеціалістами Інституту національної пам’яті.
Котовський Григорій Іванович (1881–1925). Авантюрист, грабіжник, розбійник. Брав участь у знищенні українського національного руху, здійснював масові злочини проти цивільного населення.
Син інженера-дворянина. Після закінчення сільськогоспо-дарського училища працював управителем маєтку. В 1905 р. був
мобілізований в армію, звідки незабаром втік. Став прихильником анархізму. В 1905 і 1915 рр. очолював збройні загони селян
у Бессарабії. У 1916 р. черговий суд кваліфікував його діяльність як звичайний бандитизм, позбавлений будь-яких політичних
мотивів, і засудив до страти, заміненої довічною каторгою.
З серпня 1917 р. на Румунському фронті. З кінця 1917 р. перебував на службі у більшовицькій армії, командував партизанським загоном у Молдавії. В 1919 р. – командир кавалерійської бригади, яка вела бої проти частин Армії Української Народної Республіки
та денікінців на півдні України. З січня 1920 р. начальник 17-ї кавалерійської бригади. Учасник радянсько-польської війни 1920 р.
У вересні 1920 р. кавалерійська частина під командуванням Котовського була розбита загоном Чорних запорожців під Галузинцями. З вересня 1921 р. – начальник 9-ї кавалерійської дивізії. В листопаді 1921 р. ця дивізія спільно з іншими з’єднаннями
Червоної армії в районі с. Малі Міньки (неподалік Базару, тепер Житомирська обл.) завдала поразки частинам Армії УНР, що брали участь у Другому Зимовому поході. З жовтня 1922 р. – командир 2-го кавалерійського корпусу. Вбитий у радгоспі Чабанці
(неподалік Одеси).