Ухвалення закону “Про добровільне об’єднання територіальних громад” розпочало процес реформування місцевого самоврядування в Україні. Наскільки об’єднання територіальних громад є добровільним – питання риторичне. Та безперечно, що цей процес є необхідним для держави і неминучим для місцевих громад.
Щонайменше проект Перспективного плану формування територій громад Кіровоградської області вже майже два тижні як є доступним на офіційному сайті обласної ради, а завтра у приміщені обласної ради планується проведення круглого столу з обговорення цього плану. Нововведень багато, і не усі вони є зрозумілими не тільки для пересічних громадян, але й для посадових осіб місцевого самоврядування через революційність змін і, треба визнати, недопрацьованість норм самого закону.
Добровільне об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст передбачає, що у складі об’єднаної територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування. На практиці це означає ліквідацію усіх сільрад об’єднання, крім однієї. З одного боку, це дозволитить скоротити неефективні штати ліквідованих сільрад, які “проїдають” бюджет країни. З іншого боку, законом визначено, що якість та доступність публічних послуг, що надаються в об’єднаній територіальній громаді, мають не нижчими, ніж до об’єднання. Як це буде реалізовано на практиці, поки що неясно, як і неясно, за якими критеріями та за якою процедурою оцінюється стан якості і доступності адміністративних послуг зараз. Та вердикт європейських експертів однозначний: така реформа має принести користь громадам і сприятиме розвитку країни вцілому.
Ініціатором об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути сільський, селищний, міський голова; не менш як третина депутатів від загального складу сільської, селищної, міської ради; члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи чи органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади).
Щонайменше у Кіровоградській області це, схоже, робиться інакше. План формування громад пропонується обласною радою, а не формується на підставі ініціативи і рішень громад області.
Нагадаємо, що головним у процесі формування таких громад є принцип добровільності. З іншого боку, треба розуміти, що комусь доведеться брати на себе тягар приєднання фінансово неспроможних громад, і без втручання держави цей процес врегулювати також неможливо.
Залишається сподіватись, що принципу добровільності було дотримано при формуванні цього плану і згідно закону були проведені відповідні громадські обговорення в усіх громадах області. Та законодавчий порядок проведення збори громадян в Україні відсутній, як і дієва практика проведення громадських обговорень.
Схоже, рішення приймаються в авральному порядку і ручному режимі, та звинувачувати у тому місцеві органи самоврядування не варто – законодавча база є слабко прописаною і неузгодженою, хоча, безумовно, сама ідеологія змін у бік реальної децентралізації є позитивною.
Тож які територіальні громади будуть сформовані на Кіровоградщині, можна побачити тут.
Цікаво і те, що закон визначає появу ще одної виборної посади в Україні – сільського та селищного старосту. Тож претендентам на цю посаду вже варто готуватись до місцевих виборів. Староста буде діяти відповідно до положення, яке має затверджуватись радою об’єднаної територіальної громади. Та функціональні обов’язки його як посадової особи місцевого самоврядування мають бути також чітко визначені законодавством.
Наступна інфографіка від Асоціації міст України пояснює, які повноваження матиме об’єднана територіальна громада після її утворення і терміни, у які вона має бути створена згідно з нормами закону:
Євген Манженко, Перша електронна газета