Військовий Маріупольського прикордонного загону вже 8 місяців не може відновити свій військовий квиток, який він втратив у серпні, після того як потрапив у полон до російських найманців.
Сьогодні в редакцію Першої електронної газети звернувся житель Добровеличківського району Олександр (прізвище на прохання військового не називаємо), сержант Маріупольського прикордонного загону, який був мобілізований Добровеличківсько-Вільшанським військоматом 29 березня 2014 року на службу у Збройні сили України. У серпні, виконуючи бойове завдання, він разом з трьома бійцями загону потрапив у полон до терористів, які відібрали у них всі документи та засоби зв’язку.
«У кінці серпня під час виведення нашого загону (приблизно 50 чоловік) з оточення, ми зупинилися у лісосмузі на перепочинок. Капітан ІІ рангу, наш начальник, дуже натер собі ноги і не міг далі йти. Я та ще 2 військових не могли залишити його самого в лісосмузі. Інші пішли, а ми залишилися й, відповідно, відстали від наших хлопців, – розповідає Олександр. – Декілька днів ми пересувалися лісосмугами. Вдень переодягалися у цивільний одяг – заходили в село, а вночі одягали форму й рухались далі. Ночували то в лісі, то у закинутих хатах.
Через 5 днів такого способу життя потрапили у засідку. Якісь чоловіки зав’язали нам очі і повели у невідомому напрямку. Через деякий час нас вже допитували чеченці: хто ми, звідки, проводили обшук, забрали документи, мобільні телефони. Потім кинули в земляний окоп, а наступного дня передали терористам на окуповану територію. Ті почали розпитувати чи є серед нас хтось із добровольців батальйонів, били, принижували, а тоді віддали російським військовим, а ті – українським. Після того я, наш командир та ще один військовий знову опинилися на базі Маріупольського прикордонного загону.
Ніхто нас не відправляв на реабілітацію, у санаторій чи на бесіду з психологом. Оскільки всі мої документи залишилися там, у полоні, мені дали 10-денну відпустку, щоб поновити документи. Я поїхав додому, зробив паспорт, а от у поновленні військового квитка відмовили. У вересні я знову повернувся до Маріупольського прикордонного загону і почав штурмувати наш відділ кадрів, щоб він поновив мій військовий квиток. Мене проігнорували. Взагалі ставлення після полону погіршилося – мене наче зовсім не помічали, тикали пальцями, перешіптувалися.
У листопаді я знову попросив відпустку, щоб все-таки поновити свій військовий квиток. Оскільки з відділу кадрів в Маріуполі не прислали потрібних документів – мені відмовили у поновленні документа. Куди я вже тільки не звертався – всі вимагають документи з Маріупольської частини, яка мене вперто ігнорує. Повертатися на схід без військового квитка я відмовився, але мене туди ніхто й не кликав більше».
Військовий комісар Добровеличківсько-Вільшанського об’єднаного військового комісаріату Максим Татарченко говорить, що на даний момент Олександр не перебуває на обліку у їхньому комісаріаті, а прикріплений до Маріупольського військкомату.
«У даному випадку військовий квиток має видати той військовий комісаріат, на території якого знаходиться військова частина, до якої прикріплений військовий. Пан Олександр прикріплений до Маріупольського прикордонного загону», – прокоментував Максим Татарченко.
В управлінні оборонного планування штабу Командування Сухопутних військ ЗСУ, куди Олександр направив своє звернення стосовно поновлення документу відповіли, що місцевий військкомат може відновити йому військовий квиток лише у тому випадку, якщо він надасть наступні документи: витяг з наказу командира військової частини про результати проведення військового розслідування щодо втрати військового квитка, 2 фотокартки та підтверджуючі документи для заповнення військового квитка. На жаль, отримати витяг про результати службового розслідування Олександр ніяк не може.
На запитання про те, чи можуть військові комісари з Кіровоградщини самостійно зв’язатись з командуванням Маріупольського прикордонного загону і взяти необхідні їм документи, Максим Татарченко відповів, що обласний військовий комісар має право вести переписку з Маріупольським комісаріатом.
Ярослав Кучер, Кіровоградський обласний військовий комісар, відповів, що вперше чує таку проблему і пообіцяв розібратися зі справою військовослужбовця, який втратив військовий квиток.
Тим часом кореспондент Першої електронної газети самостійно намагався зв’язатися з Маріупольським військоматом. На жаль, далі спілкування з диспетчером справа не заходила – ні відділ кадрів, ні прес-центр на телефонне з’єднання так і не відповіли.
Щодо Олександра, то він не наважується самостійно їхати у зону АТО без військового квитка – боїться, що йому інкримінують дезертирство чи затримають на одному з блокпостів.
Що буде далі з колишні прикордонником – невідомо. За словами самого Олександра, військовий квиток – це єдиний документ, який допоможе йому влаштуватись у житті, адже крім шкільної освіти у нього за плечима більше нічого немає. А поки був у зоні АТО його ще й звільнили з роботи, пограбували квартиру. За несплату – відрізали світло. Зараз він лишився без будь-яких засобів для існування.
Тетяна Колісник, Перша електронна газета