Громада — сила. Ця давня мудрість доводить свою правдивість навіть у нинішні часи байдужості й егоїзму.
Жителі Зеленого Компаніївського району не піддалися на слабко аргументовані і часом надумані докази чиновників та відстояли свою «восьмирічку» (загальноосвітня школа І-ІІ ступенів). Своєю радістю вони поділилися із запрошеними з цієї нагоди журналістами та представниками народного депутата, який допомагав впоратися селянам із проблемою.
Школа села Зеленого має давню історію. Відкрилася вона ще у 1902 році. Згодом, у 1956-му, приміщення школи розширила за рахунок добудови. У нові часи у ній з’явився комп’ютерний клас. Сьогодні працюють кілька гуртків. Нещодавно встановили спортивний та ігровий майданчики. А напередодні нинішнього Дня знань зробили внутрішній сучасний санвузол.
У селі мешкають приблизно 500 людей, у школі наразі навчаються більше 40 учнів. За критерієм наповнюваності вона не підлягає закриттю за програмою оптимізації шкільних закладів.
Позаминулого травня у селі відбулися громадські слухання з приводу закриття школи. Головний аргумент районних чиновників – аварійність будівель.
— Практично все село, а на слухання прийшло десь до двохсот зеленівців, висловилися проти цього. Одноголосно! Як їх не вмовляли, як не переконували — селяни висловили своє впевнене «ні». Проте влітку (2012 року – ред.) до нас завітали кілька груп експертів, які оцінювали школу на визнання аварійності. За моєї та батьків учнів присутності на явні ознаки аварійності вказано не було. Однак напередодні початку навчального року нам знову нагадали, що будівля має ознаки третього рівня аварійності, що означає: експлуатувати будівлю можна за усунення певних недоліків, — розповіла гостям директор школи Галина Телька.
Один із них усунули швидко — зробити обмостку. Ще один недолік — тріщини у стінах на 15 мм, котрі знайшли комісії — ніхто так і не зміг знайти, стверджує директорка. Проте голова РДА підписав розпорядження про переміщення школи до сусідньої Мар’ївської. Переміщення означало, розповіла Галина Телька, що в одній ЗОШ будуть два директора і так далі — прецедент. А ще — витрати на шкільний автобус і т. д.
— Ми, звісно, із цим не погодилися і зверталися до всіх відповідних служб. І лише 31 серпня 2012 року нам дали дозвіл на функціонування нашої школи! — зауважила директор.
— Тепер я спокійна. Мої діти навіть у негоду доберуться до школи, будуть нагодовані, а після уроків займатимуться у гуртках. Найменший — Ростислав — у мене цікавиться музикою та співає, а дівчата – і співають, і плетуть із бісеру, і займаються орігамі, — розповіла мама чотирьох дітей Алла Москаленко. Цілком логічно, що їй важливо, аби її син та доньки ходили до школи, що знаходиться під боком, а не за чотири кілометри у сусідню Мар’ївку. Таких аргументів селяни наводять чимало.
Присутня на зустрічі керівник фонду народного депутата Станіслава Березкіна «Добротвір» Ірина Павлова відзначила активність громади села. Зокрема і в тому, що свій протест на закриття школи мешканці Зеленого, крім різних служб, регулярно висловлювали «Гарячій лінії» голови облдержадміністрації.
Підтримку школі надала і землячка зеленківців — перший заступник голови обласної ради Людмила Салоїд, яка також відвідала зустріч.
Більше того, за словами одного з учителів, зеленківці реально були готові до радикальних заходів: акції протесту були гарантовані.
Зверталися вони і до «свого» (Компаніївський район входить до мажоритарного округу) нардепа Станіслава Березкіна, який не раз особисто бував у селі.
— Без нього, ну чесно, ми б ніяк не змогли довести, що наша школа неаварійна. Він зустрічався із нами, побачив реальну ситуацію… І школу не закрили, — сказала Галина Телька.
Під вирішення проблеми «аварійності» вирішили ще одну. Відомо, що Міносвіти поставило завдання облаштувати внутрішніми туалетами усі школи України. Тож разом із першою проблемою вирішили і це завдання — народний депутат профінансував облаштування того самого об’єкту.
Сергій Івашина