Це питання вже не перший рік хвилює батьків та вчителів Кіровоградщини. По закону медицина і освіта в Україні безкоштовна, хоча реальність диктує зовсім інші правила.
На днях БО «Відкрите серце» спільно з Департаментом освіти та науки Кіровоградської ОДА, провела громадський форум, присвячений відкритому обговоренню проблем, що стосуються зборів коштів з батьків на підтримку навчальних закладів.
Благодійні внески у школах – болюча тема для більшості кіровоградців. За результатами цьогорічного соціологічного дослідження БО «Відкрите серце», 60% респондентів стверджують, що у них не було можливості відмовитися від так званих добровільних шкільних внесків. 49% кіровоградців зазначили, що після того, як вони відмовилися здавати гроші на потреби класу чи школи, відчули на собі та своїх дітях моральний тиск: прізвища неплатників публічно оголошували під час батьківських зборів чи перед однокласниками. Таким чином, щоб не стверджували директори шкіл та начальники відділів освіти про добровільність шкільних внесків – за результатами дослідження вони переросли у добровільно-примусові.
Благодійні внески – за і проти
«Без благодійних внесків школи не виживуть, – переконана Лариса Костенко, начальник кіровоградського управління освіти. – Державного фінансування вистачає лише на те, щоб покрити нагальні потреби школи. 83% бюджету 2014 року витрачено на зарплати працівникам освіти, 12% – на сплату затрат за електроенергію, 4% – харчування молодших класів і лише 1% – потреби школи. Цього катастрофічно мало, щоб забезпечити заклади освіти всім необхідним».
Погоджується із позицією Лариси Давидівни і Федір Шаповал, начальник Олександрівського відділу освіти.
«У нашому районі 24 школи, в яких навчається 2700 учнів. Державного фінансування ледь-ледь вистачає на покриття найнеобхіднішого – зарплат і витрат на електроенергію. З харчуванням – уже окрема історія. Якщо батьки нам перестануть допомагати, то ми навряд чи зможемо підтримувати хоч якийсь порядок у школі», – зазначає Федір Олексійович.
Більшість представників батьківських комітетів, які були присутні на форумі, теж розуміють необхідність батьківської допомоги для шкіл. Адже їхні внески – єдиний спосіб забезпечити дітям комфортний навчальний процес. Розуміючи складну фінансову реальність кіровоградських шкіл загалом, у представників батьківських комітетів є ряд претензій до системи добровільних шкільних внесків в цілому.
Перша – немає чітко визначеної і узгодженої на місцевому рівні суми добровільних внесків. У кіровоградських школах внесок у фонд школи коливається від 10 до 100 гривень на рік з однієї дитини.
Другий момент, що хвилює батьків – добровільність. Щоб там не говорили про добровільність шкільних внесків, але батьки, які задіяні у батьківських комітетах при школі витрачають свій вільний час, сили і кошти, а інші батьки просто відмовляються платити в силу свого небажання, пожинаючи плоди чужої праці.
«Ми, звісно, розуміємо, що деякі сім’ї не можуть заплатити внески через ряд об’єктивних причин. До таких людей жодних претензій немає, – зазначає одна з учасниць форуму, мама двох дітей, голова батьківського комітету. – Ні вчителі, ні батьки жодним чином не тиснуть на такі родини, не принижують їх. Але є люди, які свідомо не хочуть брати участь у житті своєї дитини. Саме такі люди найбільше потім говорять про нечесність у батьківських фондах, ходять по чиновницьких кабінетах і скаржаться на недосконалість системи».
Стосовно непрозорості внесків, то вчителі, директори і члени батьківських комітетів одностайні в одному – процес можна регулювати. Наприклад, подавати звітність у електронному вигляді на сайті школи. Правда, із прозорістю у школах Кіровоградщини поки що туго – вона або відсутня, або подається схематично, без конкретики. Сайти шкіл міста обиралися без будь-якої системи чи упередженого ставлення.
Позиція керівництва області
Ельза Лещенко, директор департаменту освіти і науки Кіровоградської ОДА, вважає проблему внесків у школах дещо надуманою. Ельза Володимирівна погоджується, що не завжди добровільні внески збираються прозоро, не завжди на першочергові потреби навчальних закладів, але переконана у тому, що у батьків є вибір – платити чи не платити. Правда, чиновниця уникла гострих батьківських дискусій і не змогла запропонувати жодного конструктивного рішення стосовно рішення діючих проблем, оскільки пішла з форуму через 30-хвилин після його початку. По словам директора департаменту, її терміново викликав на нараду голова Кіровоградської ОДА Сергій Кузьменко.
Чи може вижити школа без добровільних внесків?
Борис Кравченко, директор Олександрійської школи № 15, стверджує, що, в принципі загальноосвітня школа може прожити без добровільних внесків батьків, але дуже і дуже економно. Справа у тому, що 2 роки тому міський голова Олександрійщини, Степан Цапюк, заборонив у школах добровільні батьківські внески. Нагальні потреби школи тепер забезпечує міська влада – ремонт коридорів, даху і т. п. Проте Борис Євгенович стверджує, що без батьківської допомоги навіть за таких умов ніяк не обійтися.
«Міська влада намагається забезпечити школи району всім необхідним, але не завжди це вдається. І без батьківської допомоги нам нікуди. Батьки і досі допомагають школам, просто тепер треба бути набагато обачнішим у грошових питаннях», – ділиться досвідом директор школи.
Основні висновки форуму не надто втішні. Як не крути, але без фінансової підтримки батьків школам не вижити. Єдине, що можна змінити без реформування системи освіти в цілому – навчитися залучати до фінансування шкіл позабюджетні установи та ініціювати місцеву владу до нормативного врегулювання технічної підтримки шкіл. А прозорість у використанні коштів і якісна звітність – підвищить довіру до батьківських комітетів і шкіл.
Тетяна Колісник, Перша електронна газета