У 80-річному віці залишитись без даху над головою, пережити бомбардування, голодування та втечу з рідного міста туди, де всі чужі, але немає війни – така гірка доля випала Ганні Іллівні Антохіній (на знімку праворуч) з Донеччини.
Така доля спіткала нині десятки тисяч українських жінок зі сходу України — бабусь, матерів і сестер. На прикладі цієї жінки ми можемо лише уявити всі біди, горе та негаразди згорьованих війною жінок…
Нині бабуся Ганна знайшла свою домівку – в Онуфріївському геріатричному пансіонаті (ОГП), та навіть за це дякує Господу та добрим людям. А раніше мешкала на околиці Донецька, поблизу аеропорту, де зараз від рідної домівки залишились самі руїни.
Трагічні події в житті пенсіонерки розпочалися 10 квітня, коли помер чоловік, який понад 40 років пропрацював токарем на заводі і завжди був її надійним плечем. А через два місяці почались обстріли. В той час у самому місті були лише незначні руйнування, а на Путилівці (мікрорайон, де мешкала Ганна Іллівна) обстріли були нищівними – і для людей, і для будівель.
«Обстрілювали не тільки аеропорт. Зруйнували шахту імені Засядька, автовокзал, багато адміністративних приміщень та житлових будинків, – розказує переселенка, не приховуючи сліз. – Але я нікуди не хотіла виїздити, думала, що все скоро скінчиться»…
У сина, який після 25 років роботи в «гарячому цеху» на металопрокатному комбінаті став інвалідом, від пережитих обстрілів стався повторний інсульт. Тож змушений був разом із сім’єю виїхати до Бердянська.
А Ганна Іллівна прожила під обстрілами цілий місяць і, може, й досі залишалася б у тому пеклі, якби не зруйнували житло.
«У мій будинок влучив снаряд, а мене викинуло вибуховою хвилею на вулицю, – згадує жінка. – Я втратила свідомість, скільки пролежала на грядці – не пам’ятаю. Квартира й флігель згоріли».
Спочатку телефонувала і в міліцію, і рятувальникам, і в Червоний Хрест, бо залишилася гола й боса, без даху над головою та без копійки коштів… Зрештою вдалося додзвонитись до онуки. Та знайшла номер телефону місцевого таксиста, який погодився вивезти бабусю в мікрорайон Південний м. Красноармійськ. Далі волонтери переправили її в саме місто. Там бабуся два місяці пробула в лікарні.
Тамтешні волонтери дали їй постільну білизну, трохи одягу та коштів. Далі через Червоний Хрест жінка потрапила до Кіровограда. І вже звідти транзитом її доправили до Онуфріївки. Приїхала рейсовим автобусом. Від районного будинку культури рятувальники відвезли жінку в геріатричний пансіонат.
«У пансіонаті мене дуже гарно прийняли, – зауважує Ганна Іллівна. – Нагодували, скупали, переодягли, поселили в затишній кімнаті. Вдома мені довелося майже місяць голодувати – закінчились продукти й кошти, та ще було в запасі згущене молоко, то кидала його в кип’яток, то тим і снідала, й обідала, й вечеряла. А тут – усе смачне, ще й до кімнати принесуть.
«Головне, – каже, – є дах над головою, тепло, їсти є що. Як подумаю, як у зиму залишились мої земляки під бомбардуваннями – це просто жах. Живуть по підвалах, голодні»…
Усі заощадження, які були, віддала синові. «Не знаю, як вони там, – бідкається бабуся. – Якось вдалося зв’язатись з онучкою, то каже, що ніякої допомоги, ні хоча б ліків, ніхто не надає. А житло в Бердянську доводиться винаймати. Син – паралізований, не говорить».
На запитання про її теперішні потреби Ганна Іллівна лише скромно махає рукою. Але, все ж, зауважує, що не завадила б ще одна тепла кофтина, і якийсь сарафан чи плаття, тепле взуття та хустка, ковдра. А якщо з продуктами хтось може допомогти, то дуже була б вдячна, особливо – за молочні. До хвороби з ногами, цукрового діабету, додалися через погане харчування ще й проблеми зі шлунком.
«Була б пенсія, прикупляла б хоч трохи чогось, – каже жінка. – Може, якихось продуктів, чи ліків»…
Наразі, за словами директора ОГП В. Швачки, триває оформлення документів на постійне місце проживання Ганни Іллівни в пансіонаті.
З’ясувалося, що пенсійна справа переселенки наразі знаходиться у Красноармійську. Переведенням пенсійних виплат для тимчасово переміщених осіб з цього району займається управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, але на даний час йому не вдається встановити зв’язок з управлінням ПФУ в Красноармійському районі. Як тільки цей зв’язок буде встановлено і до Онуфріївки надійде пенсійна справа Ганни Антохіної, їй одразу почнуть виплачувати кошти. Наразі звернення про переведення пенсії Г. І. Антохіної в Онуфріївку на особистому контролі в начальника головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області Людмили Поліщук.
У геріатричному пансіонаті мешкає ще один біженець з Донеччини – 66-річний Олександр Сергійович Ставицький з Горлівки. Чоловік теж пережив не один обстріл.
«Усі поспішали до чергового обстрілу приготувати собі їжу та мати напоготові «похідну валізу». Коли починали бомбити, люди ховалися по підвалах та сховищах. Останні залишились ще з радянських часів, їх в швидкому режимі підремонтували, як змогли, хоч комунікацій (зокрема – вентиляції) так і не відновили. Усе давно вирізано на металобрухт. Все ж, який не який, але прилисток. Хоч від вибухів і там стіни двигтіли», – розповідає Олександр Сергійович.
У кінці липня почались сильні обстріли. Під час чергового О. Ставицький, ховаючись в одній з дальніх кімнат квартири, почув цілу чергу залпів з установки «Град», кожен з який наближався в його напрямку. «Подумав – зараз влучить в мою квартиру, – згадує пенсіонер. – Снаряд розірвався зовсім поряд. Але залишився живим і навіть житло не надто постраждало. Та жити в таких умовах просто не сила»…
А під час наступного обстрілу, переховуючись в підземеллі, чоловік почув розмову двох літніх жінок про те, що волонтери – віруючі однієї з церков, перевозять людей в Артемівськ та Святогірськ. Не роздумуючи попрямував до автобуса з біженцями. Їх довезли до Микитівки, де вже зібралось близько 200 таких же переселенців. Невідомо, як вдалося домовитись з бойовиками, але ті припинили вогонь, поки всіх не вивезуть в Артемівськ. Там вони вперше за декілька днів нормально поїли. Далі – хто поїхав на Слав’янськ, а хто – на Святогірськ.
О. Ставицький 25 днів прожив у Святогірському монастирі. Там дізнався про Дніпропетровський пункт розподілу біженців, зателефонував туди. І отримав направлення на Кіровоград, а звідти — в Онуфріївський район. Місяць проживав на утриманні геріатричного пансіонату. Наразі чоловік отримав заборговані пенсійні виплати, знімає кімнату в тій же установі, та шукає орендне житло в Онуфріївці.
Біженці з Донбасу, яких війна вигнала зі своїх домівок, втрачають надію на швидке повернення додому та готуються зимувати там, куди їх закинула доля. Ці люди потребують допомоги в розв’язанні соціально-побутових проблем та моральної підтримки, адже більшість із них не встигли взяти з дому навіть найнеобхідніше.
Руслана Сорока для Першої електронної газети.
Довідково. За інформацією управління праці та соціального захисту населення, в листопаді на території лише Онуфріївського району перебувало 92 переселенці, з них – 19 дітей. 89 прибули з Донецької та Луганської областей, 3 – з АР Крим.
До загальноосвітніх навчальних закладів в районі влаштовано 8 дітей переселенців шкільного віку: в НВК «Павлиська ЗШ І-ІІІ ст. – ліцей В. О. Сухомлинського» – 3, Камбурліївську ЗШ І-ІІІ ст. – 1, Василівську ЗШ І-ІІІ ст. – 1, Успенську ЗШ І-ІІІ ст. – 1, Вишнівцівську ЗШ І-ІІ ст. – 2.
Троє дітей шкільного віку проживають на території району, але навчаються дистанційно в інших навчальних закладах поза межами району. З 8 дошкільнят 1 дитина відвідує дитсадок в селищі Павлиш.
До управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації звернулося 9 сімей, яким продовжено соціальні виплати: 5 одиноким матерям виплачується допомога на дітей, 3 особам – щомісячна допомога при народженні дитини та 1 особі – на дитину-інваліда віком до 18 років з надбавкою на догляд.
До Онуфріївського районного центру зайнятості звернулося 7 осіб з Луганської та Донецької областей, 4 отримали статус безробітного, їм призначена виплата допомоги по безробіттю, 3 особи не мають права на отримання статусу безробітного.
В управління Пенсійного фонду України в Онуфріївському районі звернулося 62 тимчасово переміщених зі Сходу громадян, яким відновлене пенсійне забезпечення.
За медичною допомогою до центральної районної лікарні звернулися 17 осіб з числа переселенців, які отримали відповідну допомогу та консультації.