Вчора Першій електронній вдалося поспілкуватися з мешканцем Алчевська (Луганської області) – 65-річним Віктором П. (прізвище чоловік боїться озвучувати, бо знає, що сепаратисти перевіряють інформацію в пресі). Довго поговорити не вдалося (мобільний зв’язок з окупованим Алчевськом працює з перешкодами і часто обривається), але протягом трьох дзвінків по 10-15-хвилин чоловік коротко розповів про все, що сталося з алчевцями протягом цієї осені, і як вони втратили віру в ЛНР.
Ситуація в місті, м’яко кажучи, кепська і люди, які не виїхали, коли ще була змога (а це переважно старенькі), нині в розпачі та безвиході, вони реально залишилися без засобів існування.
Як стверджує Віктор, чимало місцевих не тікали з окупованого Алчевська, бо не вірили, що війна затягнеться, були переконані в правоті «республіканців» (сепаратистів), а ще боялися залишати без догляду власні житла і господарства. Адже щойно у місті з’являється «безгоспна» квартира чи садиба, як її одразу ж займають терористи. А кращі і багатші будинки вони «віджали», щойно вперше зайшли в місто, але тоді це сприймалося людьми, як боротьба з олігархічним режимом.
На такому становищі алчевців активно наживаються їхні ж підприємливі односельці і мешканці навколишніх населених пунктів. Зокрема, продають продукти за потрійною ціною, за безцінь скуповують золото і цінні речі, а за 500 грн. можуть допомогти виїхати за межі міста. Тобто, користуються тим, що ні готівки, ні транспорту, провіанту у людей практично немає.
Віктор розповідає, що саме готівка та пальне нині користуються найбільшим попитом серед містян, адже ані банки, ані термінали, де можна розрахуватися карткою, в Алчевську не працюють. Про соцвиплати тут вже давно забули, а замість зарплат і пенсій терористи (бандформування «Призрак») роздають роздруковані на принтері талони. Мовляв, за цими папірцями можна отоваритися в магазині. Але ж продавцям про це не відомо і вони навідріз відмовляються обмінювати товар на звичайні папірці.
Алчевськ фактично опинився на порозі гуманітарної катастрофи. Відчувається гострий дефіцит продуктів харчування і місту вже загрожує примара голоду. За словами Віктора, у місті вже померло двоє стареньких бабусь, які жили самотньо. Каже – від голоду.
А от самі бойовики не голодують, адже Росія їх справно забезпечує усім необхідним – різноманітними продуктами харчування, медикаментами, теплим одягом, а головне – зброєю. Гуманітарку, яку надсилає РФ, «ополченці» намагаються продавати місцевим – машина з продуктами і теплим одягом часто стоїть на центральній площі, а російська тушонка окупувала полиці магазинів. Плату беруть як грошима, так і натурою – золотими і срібними прикрасами, тощо.
Час від часу тут же влаштовують роздачу соціальної допомоги для бідних алчевців – по 5 картоплин, 2 морквини та 2 цибулини на людину.
Сам Алчевськ фактично перетворився у тилову базу сепаратистів – батальйону «Призрак» на чолі з ватажком Олексієм Мозговим.
За словами Віктора, бойовики Мозгового, нарешті втратили довіру і підтримку людей. Вони поводяться дедалі нахабніше, влаштовують гучні пиятики зі стріляниною, займаються відкритими грабунками місцевого населення. Так вони перемістилися на дачні товариства, де займаються «ексами» – вилучають у дачників консервацію та інші продукти. Невдоволеним алчевцям бойовики пригрозили, що при найменшому опорі відкриватимуть вогонь на ураження.
На більш високому рівні сепаратисти вже провели «націоналізацію» на користь республіки низки стратегічних для ЛНР об’єктів, зокрема нічного клубу «Патізон» та мережі магазинів «Пивна лавка».
Окрім частих гулянок та рейдів по погребах, сепаратисти встановили в місті свої порядки, так би мовити, «за казацким домостроєм». Так ватажок Мозговий на одному з зібрань, куди було зігнано містян, розказав їм нові правила поведінки в Алчевську. Зокрема, заборонив з’являтися дівчатам і жінкам в місцевих кав’ярнях та ресторанах, виходити на вулицю без супроводу чоловіка. Наказав їм «сидіти вдома, випікати пиріжки та вишивати хрестиком, чекаючи на своїх чоловіків», передає слова Мозгового наш співрозмовник. У разі порушення цієї заборони, пригрозив жорстоким покаранням. «Пора вспомнить, что мы русские, пора вспомнить о своей духовности…», – цитує ватажка ЛНР Віктор.
Щодо такої розкоші, як світло, вода і централізоване теплопостачання, то вони в Алчевську все ще є, але подаються зі значними перебоями. Вода подається під дуже слабким тиском і часто зникає на кілька днів чи й цілий тиждень. Тож люди вишиковуються у кількаметрові черги до криниць та свердловин на околицях міста.
Дехто із кмітливих городян додумався зливати воду на технічні потреби із системи центрального опалення, завдаючи чимало проблем комунальникам і своїм односельцям. Таким алчевцям у разі виявлення, погрожують «великими санкціями». Люди побоюються, що цієї зими ситуація в місті може піти за апокаліптичним сценарієм 2006 року, коли в Алчевську без тепла залишилися більше 90 тисяч осіб.
А після того, як в Алчевську почалися перебої з електропостачанням, в мережі відбуваються потужні перепади напруги – від 230 до 285 Вт. Внаслідок цього ряд котелень централізованого опалення призупинили роботу, а у приватних помешканнях згоріло чимало електротехніки. Людям радять запасалися дровами для буржуйок і свічками, бо найближчим часом світло вимкнуть взагалі.
Щодо загального стану Алчевська, то все місто засипане снігом, під яким ховаються тонни сміття (комунальники більше не займаються прибиранням), а інфраструктура міста швидко занепадає. Громадський транспорт вже близько двох місяців не перевозить пасажирів, а дороги вщент розбиті в результаті артобстрілів.
Алчевськ, який контролюється бандформуванням «Призрак», фактично відкинутий у часи Середньовіччя та перетворюється у місто-примару. Зате люди нарешті прозріли і зрозуміли суть «рускава казацкава дамастроя».
Світлана Томашевська, Перша електронна газета
На фото: звична черга по воду в Алчевську