Дітей, які лікуються в неврологічному та гематологічному відділеннях Кіровоградської обласної дитячої лікарні, а також вихованців будинку інтернатного типу «Барвінок» провідали з початку листопада волонтери, журналісти та священик.
Візити до дітей організував голова соціального відділу Кіровоградської єпархії Української православної церкви, священик Андрій Бобрик, який власне і зібрав волонтерів.
Кожна зустріч – це нові ігри, майстер-класи, нові емоції. Разом діти і їхні гості ліпили вироби із солоного тіста, створювали витвори із паперу, грали в ігри та слухали повчальні історії, грали в цікаві ігри та дарували один одному теплі емоції, повідомляє кореспондент «Першої електронної газети».
Отець Андрій переконаний в тому, що дарувати дітям любов, допомагати відчувати прекрасні миті в житті дуже важливо. Адже це дозволяє їм на кілька хвилин забути про свою хворобу. Отець Андрій провідує дітей в лікарні та дитбудинки вже більше року, розповідає їм християнські історії, проводить ігри. А нині, наголошує, до доброї справи потягнулася й молодь.
«Я раніше не вміла робити вироби з солоного тіста та паперу. Навчилася разом із дітками, в яких ми побували. Пригадую Дашу, сором’язливу дівчинку, яка, коли ми всі зібралися в ігровій залі гематологічного відділення, розвернулася і пішла до себе в палату. Тоді ми ще з двома волонтерами взяли кольоровий папір і пішли до неї. Даша читала казки.
Вона відклала книжечку і разом із нами почала робити пелюстки до квітки. Один, другий… Дівчинка швидко вчилася. За десять хвилин у нас вийшла чудова орхідея. Скільки потім було приємних емоцій!», – пригадує волонтер, редактор Кіровоградської районної газети «Зоря» Вікторія Семененко.
Вперше спробувала себе у волонтерській діяльності журналіст Альона Смілянець. Дівчина каже, що діти з радістю вчиться і граються. У такі хвилини вони забувають про свої хвороби. «Всім серцем хочу, щоб вони одужали, щоб вони завжди так щиро посміхалися», – каже Альона Смілянець.
Відвідувати хворих дітей та дітей, позбавлених батьківського піклування волонтери разом із священиком планують і надалі. Адже вони з таким нетерпінням і надією чекають гостей.
