Відколи в 1991 році розпався Радянський Союз, стосунки між братніми народами українців і росіян можна охарактеризувати двома словами – газова війна.
Ні на кого з 15 союзних республік Росія не тримала такий зуб, як на Україну, виражаючи всю свою «братську любов» у вигляді ціни на блакитне паливо. І чим більше часу відділяло побратимів від моменту роз’єднання, тим більше Україна платила за дружбу з Росією. А могла б і не платити, якби «старший брат», не викачав з «молодшого» усе, що тільки зміг, за роки радянського родичання.
Згадати хоча б багатющі запаси природного газу в надрах України, про які вже розповідала Перша електронна. 1950 року в нашій республіці були відкриті Радченківське газонафтове і найбільше (!) на той час у СРСР Шебелинське газове родовища, в 60-х роках у ході виконання семирічного плану було відкрито ще 41 нафтове і газове родовище, в 1961 році Україна забезпечила 100% (!) союзного експорту газу до усіх країн Східної Європи та Західної Німеччини.
Спустошивши природні багатства союзної республіки, Російська Федерація таким чином свої запаси зберегла і в результаті фактично перетворилася на газового монополіста в Європі. Ні для кого не таємниця, що саме завдяки блакитному паливу РФ грає першу скрипку на політичній арені нашого континенту і саме через це стара Європа нині, коли Україна хоронить своїх синів, веде політику умиротворення агресора.
Проте з будь-якої ситуації завжди можна вийти кількома способами. Один із них Україна випробовує вже зараз: 3 жовтня НАК «Нафтогаз Україна» підписала контракт на поставки природного газу з норвезькою нафтогазовидобувною компанією Statoil, яка вважається чи не єдиним конкурентом «Газпрому» на газовому ринку Європи.
Газова підтримка норвежців (приблизно 11 млн. кубометрів газу на добу) дала змогу вдвічі збільшити поставки реверсного газу в Україну з Європи. Загалом протягом 10 місяців 2014 року в Україну з Європи було поставлено понад 700 млн. кубометрів газу через ГТС Польщі, 600 млн. кубометрів – через ГТС Угорщини і майже 1 млрд. – через словацьку ГТС. Тепер до газової підтримки України підключилась і Норвегія. До речі, за тисячу кубометрів норвезького газу Україна буде платити $ 340. Приблизно за такою ж ціною Україна купує газ в ЄС, а от Росія вимагає за свій товар майже 500 дол. США за 1 тис. куб. метрів. Варто нагадати, що після підписання газових угод 18 січня 2009 року, наприклад, Україна купувала російський газ по 450 дол. (і це з урахуванням 20-відсоткової знижки, про яку тоді нібито домовилися сторони – прем’єр-міністри Путін і Тимошенко), хоча середня ціна для країн Європи і на світовому ринку загалом на той час складала 232,98 дол.
А найцікавіше в нинішній газовій ситуації те, що європейський газ, який віднедавна споживає Україна, насправді зовсім не європейський! Це газ, поставлений з Росії в Європу і звідти реекспортований в Україну. І зауважте – вартість його при цьому нижча, ніж за умов прямого надходження з РФ. Як підраховують експерти, з початком опалювального сезону ціна реверсного європейського газу виросте (воно й закономірно, бо ціна на ринку коливається залежно від співвідношення пропозиції і попиту). Але й тоді він буде дешевшим за російський.
Передбачаючи такий розвиток подій, «братня» Росія вдалася до тиску на країни, які підтримали Україну в газовому протистоянні. Зокрема, знизила на 50% поставки газу до Польщі й Словаччини, щоб ті більше не могли ділитися блакитним паливом. Проте, підписанням контракту між «Нафтогазом» і Statoil вирішило й цю проблему – відтепер левову частку реверсного російського газу Україні постачатимуть норвежці, на яких РФ наразі немає важелів впливу.
І ще один приємний момент для українських споживачів: на Полтавщині відкрили новий газовий горизонт – найбільший і найглибший в Україні. Як повідомило ПАТ «Укргазвидобування», розвідані запаси газу надглибоких покладів цього родовища досягають більше 10 млрд. куб. метрів. Тож газові кайдани, якими Росія свого часу скувала Україну, сьогодні не просто тріщать по швах, а розлітаються на друзки.
Світлана Томашевська, Перша електронна газета