Кропивничанка Олена Шерстенюк – авторка колекції сумочок, на створення яких її надихнула старовина з Етнолабораторії “Баба Єлька”. Крім сумочок, Олена майструє текстильні ляльки, вишиває, плете, малює… Бажання творити не зупинила війна, хоча чоловік служив у ЗСУ. Творчість перетворилася у спосіб самовираження, можливість познайомитися зі світом і познайомити світ зі своїми виробами.
Оленці – шість. Батьки вирішують забрати її до міста – готуватися до школи. Вона покидає бабусину хату в селі Ліски Новоукраїнського району, яка п’ять років була її рідним домом, щоб у місті ставати дорослою. Тут лишаються вишиті картини, образи, фотографії в рушниках, подушки і підзорники. Бабусині інструменти – голки і важкі ножиці, плетиво ниток, кравецьке начиння, яке дівчинка любила роздивлятися потайки, коли нікого не було вдома.
З собою до Кропивницького із Лісків Олена забрала відчуття естетики, любов до кольорів і краси в будь-яких проявах. Згодом усе її життя буде пов’язане з творчістю:
“Творчість я проявляла скрізь і за будь-яких обставин: у школі малювала, писала сценарії. Пам’ятаю один урок праці, де я заправляла дівчатам голки у швейні машинки, а сама нічого не встигла зробити”, – згадує Олена.
Як це часто буває, родина не наважилася відпустити Олену навчатися творчій професії, і вона вступила до медичного коледжу. Проте дівчина продовжила свої експерименти.
12 фетрових символів
У 2015 році розпочалася Оленина історія із фетром та символами східного гороскопу. Усе почалося з імпровізованої овечки – символа року за Східним гороскопом.
“Я створила бомбомчик і приклеїла до нього мордочку вівці. Зі шнурка сплела лапки і хвіст. Ця овечка була така цікава… Потім почала ускладнювати моделі, щороку повертаючись до створення цих символів. І ось уже дев’ять років поспіль я чую від однієї жінки “Запиши мене на наступний рік”. Мене підтримує таке ставлення і хочеться творити, бо бачу, що це потрібно не лише мені”, – розповідає Олена про свою колекцію іграшок із фетру.
“У 2010 році ми почали з чоловіком будувати будинок. У нас підростав син, я займалася оформленням інтер’єру (на той час я вже закінчила Київський національний інститут культури і мистецтв, спеціальність “Дизайн ландшафту та інтер’єру”). У будинку я знову проявила себе – так “виросло” дерево з гіпсокартону, обклеєне корою сосни, і панно з кісточок. До речі, це своєрідний ребус для моїх гостей, бо я завжди пропоную вгадати, з кісточок якого дерева я це створила. Також маю два великих малюнки і, звісно, мої вишивки і картини”.
У творчій біографії Олени плетіння светрів, миловаріння, бісероплетіння (браслети, великодні яйця, гаманці, чохли до телефона та планшета), виготовлення браслетів, виробів із полімерної глини, паперу, шифону (заколки у вигляді троянд), картону (вона навіть створила косудаму та тетрахедру). Навіть випікання тортів!
Проте весь час жінка прагнула навчитися робити щось складніше, ніж поробки. Так в її життя прийшли ляльки і сумки.
“Тобі сорок років! Які ляльки, Лєна?!”
Три роки тому Олена побачила в інтернеті текстильні ляльки Наташа Кондратюк – це білоруска, яка виїхавши до Польщі – створила власну школу текстильної ляльки. До неї жінка пішла вчитися створювати… живі обличчя.
“Найголовніше в ляльці – це очі. У Наталчиних ляльок вони якісь неймовірні. Але я не скажу, що я навчилася на 100%. До речі, це ще один комплекс, який я подолала. Мені 40 років, які ляльки? Лєна! Але виявилося, що на курсі я була наймолодша за віком. Там я вдосконалила свої знання з кольорознавства, зрозуміла, як поєднувати фактури. Хоча… цей процес безкінечний”, – розповіла Олена.
Згодом в житті Олени прийшов такий момент у житті, коли вона більше не могла займатися медичною справою. Жінка усвідомила, що за рутиною не може виділити час на свої захоплення і наважилася на сміливий крок: звільнитися з роботи. Але потім прийшла війна. У перші місяці руки опустилися, хіба до творчості, коли не знаєш, що буде завтра? Олена, заплющивши очі, купує курс навчання по виготовленню ляльок. Так, у темряві блекауту 2022 народжується наступна Оленина лялька.
“Так потихеньку я почала творити далі. А зараз попри дуже важкий час я маю роботу мрії. Я проявляю себе через вироби, маю замовлення, нові знайомства, досвід. Мама зайнята, щаслива, їсти є, сидить вишиває – краса, правда?”
Усі хочуть сумочку від “Баби Єльки”
Ще одне захоплення Олени – це сумки.
“Я думала, для чого це мені? Їх так багато у світі, для чого ще й буду їх створювати? Але зараз розумію, що це – прояв мене, це аксесуар, який із жінкою завжди”, – пояснює свої мотиви творчості Олена.
Минув час, і жінка поєднала сумки з вишивкою. У листопаді цього року вона познайомилася з командою “Баби Єльки”, і дівчата з проєкту придбали в неї першу сумочку.
“Так почалася співпрацю з проєктом, а в мене з’явилося місце, звідки я черпаю натхнення – Етнолабораторія. Там дуже багато рушників із старовинними орнаментами, і все це в одному місці. Створюю сумочки різні за формою і за призначенням, але найбільше приваблює щось з історією, тож вироби виходять у такому вінтажному стилі. Нещодавно створила маленьку сумочку для дівчинки або її створила маленька дівчина, яка живе в мені. Я вважаю, що виховання красою надзвичайно важливе, а споглядання чи отримання такого виробу в юному віці – це вплив на свідомість, це стимул зацікавитися красою рідного”, – вважає Олена.
Побачити і придбати вироби Олени Шерстеноюк можна на сторінці майстрині в інстаграмі (solomia.dolls) або в Етнолабораторії “Баба Єлька” у Кропивницькому.
Читайте також: «Баба Єлька» видала фото-календар, присвячений мешканцям Кропивниччини
Інна Тільнова для Першої електронної газети.