Вчора, 12 серпня, постійна комісія обласної ради з питань власності, ефективного використання майна та приватизації вирішувала долю Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів (більш відомого, як Пантаївський), про проблеми якого неодноразово писала Перша електронна газета.
Зокрема, у порядку денному засідання комісії розглядалося питання про подальшу роботу інтернату та про передачу частини його приміщень в оренду Олександрійській ЗОШ І-ІІІ ст. № 16 (з проханням про оренду до обласної ради звернулися міський голова Олександрії Степан Цапюк та міська рада).
Одразу зазначимо, що С. Цапюк про всяк випадок звернувся зі схожим проханням до голови Кіровоградської ОДА Олександра Петіка. Тільки у нього Цапюк попросив приміщення не лише для школи, а й для дитячого садка і установи на зразок «дому малютки», про що було повідомлено під час засідання постійної комісії.
У членів комісії не виникло питань щодо доцільності передачі чималого приміщення інтернату (спального корпусу, який наразі не використовується) для потреб загальноосвітньої школи. Проте надзвичайно жваве обговорення на підвищених тонах виникло через те, хто в інтернаті навчатиметься.
Зокрема, голову постійної комісії Миколу Корецького стурбував той факт, що педколектив закладу приймав на навчання не лише дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування, а й дітей зі звичайних сільських родин (41 учень). Як пояснили під час засідання представники інтернату, це був вимушений крок, адже в закладі постійно перебуває лише 27 дітей-сиріт, для яких працює 24 вчителі і 4 вихователі.
Микола Корецький наполягав погодити зміни до статусу школи-інтернату (на загальноосвітню школу-інтернат I-III ступенів — школу сприяння здоров’ю), але внести уточнення – «за умови заборони набору на навчання дітей, які проживають в с. Пантаївка».
Його пропозицію підтримала директор департаменту освіти і науки Ельза Лещенко, яка зазначила, що зміна статусу навчального закладу зі школи-інтернату для дітей-сиріт в школу-інтернат здорового способу життя, не дає можливості «відкривати двері всередині фінансового року і набирати дітей», але це дає можливість продовжити навчання вже набраних учнів на законних підставах.
«Я хочу щоб всі почули: зміна статусу – це не значить, що завтра набирають дітей. У нас не початок, а середина фінансового року. Ніхто не буде набирати дітей! Це сьогодні плюс мінус півтора мільйона гривень мінімум тире 2,5, щоб набрати сьогодні… (нерозбірливо) Чому ви вирішили, що якщо ми змінюємо статус… Воно може бути, але це не обов’язково… (нерозбірливо) Це заклад обласного підпорядкування. Тільки через департамент можуть бути прийняті діти в цю школу. Тільки ми направлення даємо!», – наголосила Ельза Лещенко (ред.: мова оригіналу).
Як намагалася пояснити членам комісії голова профспілкового комітету школи-інтернату Валентина Гладищук, педколектив, набираючи на навчання до школи дітей з Пантаївки, діяв на основі дозволу управління освіти і науки Кіровоградської ОДА, більше того, на їх утримання з обласного бюджету не витрачено ні копійки, адже проживали діти в своїх домівках, а за їхнє харчування в інтернаті платили батьки. До того ж, навіть після зміни статусу закладу, перевага в наборі учнів віддаватиметься саме дітям-сиротам (у відсотковому співвідношенні 30/70 %), як того вимагає чинне законодавство.
Яким чином відбувався діалог зафіксовано аудіозаписом (пропонуємо запис та його розшифровку):
Гладищук: Дозвольте будь ласка, шановний голова і шановні депутати. Я … працівник цієї школи. Хотіла б загострити вашу увагу на тому, що сьогодні серед соціально незахищених верств населення – діти з сіл. Для обдарованих дітей є у нас інтернати, заможні батьки можуть оплатити репетиторство, а от діти з сіл… Вони сьогодні зраділи, що можуть навчатися у нашому закладі. «…» Але направити сьогодні на навчання дітей, де мама-одиночка і четверо діток і хто знає чи вони їли….
Корецький: Та ви нас не умовляйте, я вас прошу! Час у нас є…
Гладищук: Я не вмовляю, я вам розказую… Вибачте будь ласка, може я емоційно говорю і багато. Але за статистикою наша Кіровоградська область має 39,7%…
Корецький: Ох… Я вас прошу, ну не нада! У нас іде засідання комісії. Це не нарада, це засідання комісії! Я вибачаюсь, ми розуміємо ці питання, але питання стоїть в чому: набирайте дітей хоч з усіх сіл Кіровоградської області! Ви знаєте, яка ситуація в селах… Ми дуже раді будемо, якщо ви наберете туди із сіл, щоб діти не шльопали в школи далеко, щоб вони доглянуті були! Але розмова йде про друге: що у вас наповнення іде з самого селища Пантаївки і все!
Гладищук: 2008 року…
Корецький: І все! А інших питань немає! Ради Бога!
Гладищук: Ми не могли їх набирати, бо у нас немає зміни статусу! У нас на сьогоднішній день є заяви батьків….
Корецький: Тоді я у вас запитаю питання: тоді ви порушили закон? Ви не мали права брати дітей вчителів, які у вас викладають… Ви порушили закон! Ви розумієте? Вас треба притягувати до відповідальності! Директора в першу чергу!
Гладищук: 2008 року був дозвіл департаменту освіти
Корецький: Ну… Я розумію, але ж ви не підставляйте…
Зубаха: Значить тоді департамент освіти несе відповідальність!
Лещенко: Тоді будо управління! То інші люди!
Корецький: Тому я й говорю: для уникнення цих питань треба набирати дітей із сіл, але крім дітей селища Пантаївки.
Гладищук: Тобто відрахувати 41 дитину?
Корецький: Присядьте будь ласка. Я вибачаюсь, але у нас не нарада, а засідання комісії. У нас цих нарад вже було…
Врешті, після тривалих спорів і перемовин, члени комісії вирішили погодити зміну статусу закладу з Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату I-III ступенів (для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування) у Олександрійську загальноосвітню школу-інтернат I-III ступенів — школу сприяння здоров’ю. При цьому речення про заборону набирати на навчання дітей, які мешкають в селі Пантаївка, так і не було включено до проекту рішення. Також було вирішено дати згоду на передачу пустуючих приміщень інтернату (199,99 м.кв.) в оренду Олександрійській міській раді за ціною 1 грн. за 1 м.кв.
Перша електронна й надалі слідкуватиме за перебігом подій в Пантаївському інтернаті.
Світлана Томашевська, Перша електронна газета