Тарас з підліткового віку займався спортом. Розвивався і досягав вершин. Їздив на змагання і отримував визнання. Усе було прекрасно. І коли постало питання захищати країну від ворога, вирішив, як справжній чоловік, направити свою силу в правильний напрямок. Тоді він добровільно пішов в АТО. Минув час. Тарас захищав кордони рідної країни. Та потім щось підкосило здоров’я. Різко і без попередження. Почалися обстеження, аби вчасно знайти причину і розпочати лікування. Однак це було не просто.
Про це Першій електронній газеті розповіли в БО «100 відсотків життя. Кропивницький».
– Сильно боліла спина. Жодні знеболюючі не допомагали, а якщо і рятували, то на кілька годин, а потім все знову. Я пройшов багато. Я знаю, що таке біль. І коли можна витерпіти, а коли ні. От цього разу спина дуже боліла. Лікарка мене направила на КТ спини. Коли я йшов на обстеження, навіть уявити не міг, що почую такий страшний для мене діагноз: туберкульоз спини. Я не міг зібратися з емоціями, наскільки все було страшно. Я не знав, як буде проходити лікуванні і, узагалі, чи дасть воно результат. У мене не було вибору – я хотів жити, але не з таким болем. З цього моменту почалася моя довга історія боротьби з хворобою. Я почав лікування стаціонарно на Лісовій поляні, адже мав бути під наглядом лікаря, отримувати купу ін’єкцій і пігулок. У якийсь момент у мене просто опускалися руки. Так, у мене, сильного чоловіка! Були моменти, коли я не вірив, що це все відбувається зі мною, – розповідає свою історію боротьби Тарас.
Потім йому на допомогу прийшов соціальний працівник із благодійної організації «100 відсотків життя. Кропивницький» Максим Горюнов.
– Він приїхав до мене і ми почали довгу розмову про те, як важливо мені пройти ці етапи, що я не перший з такими симптомами, що є успішні історії. І якби не ця розмова – можливо, я би і втратив віру у себе. Усі довгі три місяці лікування тут, я міг у будь-який момент зателефонувати Максиму, розпитати про супутні хвороби, симптоми чи все, що мене хвилювало. Він був поряд. Зараз я розумію, наскільки важливий ось цей психосоціальний супровід таких, як я. Я пройшов цей шлях, який здавався вічністю. Мене виписали з лікарні і перевели на амбулаторне лікування туберкульозу спини. Тобто всі медичні препарати я вже міг приймати вдома. Максим продовжував надавати мені соціальний супровід. Я уже відчував, як відпускає біль, як минає хвороба. І в липні я успішно завершив лікування, – каже воїн.
Наразі Тарас думає, що потрібно повернутися до спорту, що потрібно захищати свою країну від ворога. Ось пройде певний час відновлення і він, сильний чоловік, знову зробить вчинок справжнього чоловіка.
– Дякую благодійній організації «100 відсотків життя. Кропивницький», що вона підтримує хворих, які у будь-який момент можуть здатися. Разом – лікування проходить ефективніше, – впевнений Тарас.
Соціальний супровід чоловіка здійснювався в рамках проєкту “100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині” за підтримки Глобального фонду.