Кіровоградці – представники благодійного фонду Станіслава Березкіна «Добротвір» – побували на Сході, в найгарячіших точках, де зараз тривають бойові дії. Вони доставили для першого та третього батальйонів Кіровоградського третього полку спецпризначення комплекти форми, берці, рації з гарнітурами, продукти харчування.
Але найбільше хлопці зраділи українським прапорам та були до сліз вражені освяченими вишиванками і натільними хрестиками. Все, що просили військові, було замовлене та закуплене за сприяння народного депутата України Станіслава Березкіна.
Про поїздку на Схід кореспонденту Першої електронної розповів директор благодійного фонду «Добротвір» Андрій Малик.
– Андрію, ви везли допомогу в зону бойових дій. Дісталися без пригод?
– Ми доїхали до Маріуполя, а звідти – до кордону з Росією в місця дислокації наших спецпризначенців. Нас телефоном «вели» селами, які в основному знаходяться у прикордонній смузі. Переїжджали Амвросіївку, бачили розгромлений автовокзал. Побували на передовій – там хлопці у повній бойовій готовності. Вразила велика кількість техніки: і БТРи, і танки, і гаубиці. Можна сказати, що нам пощастило, бо під час нашого перебування було відносно тихо.
– Як вас зустріли військові?
– Земляки (у полку служать 70% кіровоградців) були дуже раді нас бачити. Єдине – просили по-мінімуму фотографувати, не згадувати їхнє місце розташування. Зраділи берцям і формі, а ще більше – раціям, адже зв’язок на війні – це основа перемоги. Особливо були раді українським прапорам. Їх встановлюватимуть у населених пунктах, звільнених від бандитів.
– Як місцеві жителі ставляться до українських військових?
– Спочатку, коли сепаратисти вели активну інформаційну пропаганду, місцеві були за Росію і рвалися в Росію. На сьогодні військові на Сході – це єдина реальна влада. Там немає правоохоронних органів, тому їм доводиться вирішувати усі проблеми з мародерами та з тими, хто порушує закон.
Напередодні нашого приїзду кіровоградські спецпризначенці здійснили (без зайвої скромності) подвиг. Отримавши інформацію про те, що бойовики ДНР хочуть вивезти 62 дитини-сироти з Амвросіївського дитячого будинку-інтернату №4 на територію Росії, хлопці перешкодили цьому злочину. Пізніше з’ясувалися кілька цікавих фактів. Наказ про евакуацію дітей віддав самопроголошений прем’єр ДНР бандит Бородай. Доведенням його наказу до громади займалася заступник міністра ДНР Коровкіна. А доводила наказ до директора інтернату заступник начальника відділу виховної роботи департаменту освіти і науки Донецької обласної держадміністрації!!!
Тільки уявіть: один із головних бандитів і вбивць готує наказ, інші бандити його передають, а чиновники держави Україна його виконують. Після того, як військові разом з директором інтернату Володимиром Хоботовим евакуювали усіх дітей на територію Запорізької області, пригоди не припинилися.
По-перше, періодичні погрози від працівників Донецького МВС (а керує ними добре відомий кіровоградцям генерал Костянтин Пожидаєв) отримує командир спецпризначенців, оскільки правоохоронці також чомусь сильно рвалися виконати наказ Болотова. І ще більше погроз на свою адресу і адресу своєї сім’ї (аж до фізичного знищення) отримує директор Володимир Хоботов.
Цю інформацію ми передали голові РНБО України Андрію Парубію і сподіваємося, що в цій ситуації крапки будуть поставлені дуже швидко.
– Вам пощастило спілкуватися з військовими, що вони просили передати рідним?
– Говорили, що скучили за рідними і хочуть додому, але на ротацію не згодні, бо ще не віддали борги терористам за своїх полеглих побратимів, які служили в їхньому полку – Олексія Волохова та Олександра Кондакова. Із нашими героями, які загинули, потрапивши в засідку в бою біля найвищої точки Донецької області Савур-Могили, кіровоградці попрощалися на минулих вихідних.
Спецпризначенці просили допомогти витягнути з полону їхнього товариша Віталія Філюкова (родом із села Іванівка Новоукраїнського району). На даний момент він перебуває у бандита Абвера. Його та інших військовополонених виставляли «живим» щитом на дахах, щоб захистити від обстрілу будинки, в яких перебувають сепаратисти. Із Абвером домовитися неможливо, йому не потрібні гроші, наших хлопців можуть лише обміняти на терористів.
– «Тепер я точно знаю, хто такі українські бойові офіцери». Так ви написали у соціальних мережах. Так хто ж вони – бойові офіцери?
– Це – патріоти. Маючи таких хлопців, Україна обов’язково переможе!
– А чим вони планують займатися після війни?
– Вони військові. І їхні прогнози щодо швидкого завершення війни на Сході, на жаль, не дуже оптимістичні. Навіть якщо війна офіційно завершиться, то роботи тут їм ще вистачить.
Олександра Володимирська, Перша електронна газета.