Важливо

На Кіровоградщині віддали останню шану волонтеру, настоятелю храму святителя Миколая Чудотворця протоієрею Юрію Ониську

Ольга Ткаченко
Люблю писати про хороші, мотиваційні, цікаві історії. Пишу про людей, які хочуть і вміють робити важливі речі. Слідкую за оновленнями в сфері реформ і намагаюся писати про складне простими словами)
Контакт: Facebook Telegram

Учора, 3 березня, у Бобринці на Кіровоградщині провели в останній путь настоятеля храму святителя Миколая Чудотворця протоієрея Юрія Ониська. На прощання до Свято-Миколаївської церкви з різних куточків України з’їхалися його рідні, друзі, військові, волонтери, священнослужителі. Сотні прихожан прийшли віддати останню шану духовному наставнику.

“Сьогодні ми прощаємося з батьком, священником, хорошим і вірним другом. Своє служіння отець Юрій Онисько почав у далекому 1990-му році в селі Коробчине. Потім перейшов у Бобринець, де служив громаді майже 25 років. Він вірно служив Богові, щиро молився і виростив цілі покоління. Чим він вирізнявся – простотою, щирістю та відкритістю. Де б він не був, куди б не потрапив – скрізь знаходив друзів. А цей дар свідчить про велику любов до людей, а любов до людей – свідчить про любов до Бога. Він любив молитися, любив церкву, любив свій народ”, – у прощальній промові сказав Єпископ Кропивницький і Голованівський владика Марк.

рп

Отець Юрій Онисько не зупинявся ні на хвилину. Він рухався вперед і вів за собою громаду.

“Навіть в останні часи – часи випробувань – не зміг бути байдужим. Уже, будучи хворим та маючи рекомендації лікарів – берегтися, він все одно їхав у далеку дорогу, відвідував воїнів на передовій, хоч і завдавав собі цим болю, ставив під загрозу своє життя. Він був постійно у русі. Він мав багато планів і втілював їх. Він оновив храм з допомогою людей, які дуже любили і підтримували його. Святійший Патріарх Філарет освятив цей храм. Отець Юрій розпочав облаштування території біля церкви, хотів привнести красу і підтримувати її. Він усе своє життя присвячував служінню громаді. І цьому нам потрібно у нього повчитися. Він був люблячим батьком, люблячим чоловіком, люблячим дідусем, вірним другом. Я бачив, як він ставився до людей і як вони ставилися до нього”, – каже владика Марк.

P70303-143519

Єпископ Кропивницький і Голованівський під час своєї промови сказав те, про що думали всі, хто прийшов попрощатися з Юрієм Ониськом.

“Нам важко прийняти, що отця Юрія вже немає з нами, що він не зайде зараз із посмішкою. Але ми маємо подякувати Богу за те, що така людина була поруч із нами. Подякувати і відпустити., – каже владика Марк і додає, – Його вірності, цьому ненаріканню, любові, щирості нам слід повчитися. Нам варто наслідувати його, залишатися усміхненими, натхненними, щирими, молитовними і небайдужими. Хай те добре, що він зробив, стимулює нас до дії і змінює нас на краще. Щоб ті плани, які він мав, утілили в життя ми. Щоб в пам’яті своїй завжди згадували про нього. Це буде нашою подякою”.

P70303-142503

Народний депутат України Станіслав Березкін висловив щире співчуття дружині Юлії, сину Миколі, донькам Мар’яні та Ользі, рідним, друзям, близьким та парафіянам з приводу тяжкої втрати – смерті батька, настоятеля храму святителя Миколая Чудотворця м. Бобринця прот. Юрія Ониська.

Отець Юрій завжди залишиться в наших серцях як патріот України та духовний лідер громади. Його славні справи житимуть в нашій пам’яті вічно!

1 березня 2017 р. на 56-му році життя після важкої хвороби упокоївся обласний благочинний Кіровоградської єпархії та настоятель храму святителя Миколая Чудотворця м. Бобринця прот. Юрій Онисько.

Народився Юрій Юрійович Онисько 9 вересня 1961 р. в с. Великі Ком’яти Виноградівського району Закарпатської області. Освіта світська – середня спеціальна, духовна – Одеська духовна семінарія.

За інформацією Управління Кіровоградської єпархії, отець Юрій розпочав своє священиче служіння у 1990 р., коли преосвященним Василієм, єпископом Кіровоградським і Миколаївським був висвячений на диякона та пресвітера, і призначений настоятелем Успенської церкви с. Коробчине Новомиргородського району Кіровоградської області.

У 1993 р. молодий священнослужитель очолив громаду храму Святителя Миколая Чудотворця м. Бобринець, а також був призначений благочинним Бобринецького округу.

20 червня 2000 р. прот. Юрій Онисько разом із громадою приєднався до Української Православної Церкви Київського Патріархату та став одним із тих, хто найбільше потрудився для становлення й розвитку Помісної Церкви в нашому краї.

Окрім парафіяльної, виховної та освітньої діяльності, на плечі отця Юрія лягли ще й обов’язки обласного благочинного Кіровоградської єпархії УПЦ КП. Завдяки його діяльності були відкриті нові парафії, залучено до служіння нових душпастирів, підготовлено вихованців для духовних закладів.

Не лишився осторонь і сумних подій сьогодення, активно долучався до волонтерської діяльності, багаторазово відвідував зону проведення АТО, де молитвою та словом підтримував воїнів-захисників.

image (1)

За час свого служіння проявив себе як молитовний і турботливий пастир, щирою та відкритою людиною. Користувався повагою у представників світської влади та любов’ю у вірних громади та за її межами.

Новопреставлений за своє служіння удостоївся багатьох церковних відзнак. Однак найголовніша нагорода кожного християнина – Царство Небесне. Тож просимо всіх вірних молитися за упокоєння душі раба Божого прот. Юрія.

image (3)

image (2)

image

Поширити:

Залишити коментар:

коментар

1 коментар до На Кіровоградщині віддали останню шану волонтеру, настоятелю храму святителя Миколая Чудотворця протоієрею Юрію Ониську

  1. Минає 9 днів, як відлетіла у Вічність душа світлої людии
    Юрія Юрійовича Ониська
    Назавжди залишиться у нашій пам’яті його образ – доброго, щирого, усміхненного і такого завжди неспокійного та небайдужого. Світла пам’ять Вам, о. Юрій. Нехай Господь прийме Вашу душу у Царство Небесне.
    Всім, хто добре знав і любив Вас, дуже важко змиритись з тим, що уже ніколи неможливо буде Вас побачити, почути Вашого голосу, поспілкуватися, запитати поради. Але Ви завжди в думках будете поруч з нами. Не заросте ніколи та стежина, що провела Вас в останню путь. Скільки не мине часу, Ви завжди будете поруч із нами. Хай над Вашою могилою біля Свято – Миколаївського храму світить сонце, жалібно співають пташки, а на квітах буде роса – то пам’ять про Вас.
    Рідні люди не помирають, вони просто перестають бути поруч.Тож нехай пом’януть Вас друзі, знайомі, всі ті, хто знав і любив.
    Нехай смуток, печаль і гіркі сльози не тривожать Вашого вічного сну. Лебединим пухом хай буде Вам земля, а душі – вічний спокій і Царство Небесне.

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*