Важливо

Бронзовий призер чемпіонату світу з більярду Андрій Тихий: Найскладніше втриматися на вершині

На перший погляд Андрій Тихий – звичайний хлопець. Однак за плечима юнака – десятки різноманітних турнірів і чемпіонатів зі спортивного більярду. У свої 13 років він тричі ставав чемпіоном України, cім разів здобував Кубок України, а нещодавно здобув свій найцінніший трофей – став бронзовим призером на чемпіонаті світу у Ростові-на-Дону.

У чому секрет його успіху та про особливості більярду як виду спорту, кореспондент «Нової газети» дізнавався у самого Андрія та його тренера, голови обласної федерації зі спортивного більярду Олександра Сінякевича.

Уперше в своєму житті Андрій взяв до рук кий у 8 років. У цьому велика заслуга його батька, який товаришував із власником більярдного клубу «Свояк». Аби не сидіти постійно за комп’ютером, хлопець вирішив спробувати себе у цій грі і захопився настільки, що зараз, за його словами, більярд  став для нього сенсом життя. Згодом батько привів сина до школи при обласній федерації зі спортивного більярду, де юнак тренується вже 5 років.

Свою першу офіційну гру Андрій провів у 2011 році у теперішньому Дніпрі.

«Це була гра з Денисом Кармановим. Я тоді був зовсім юний, але для мене це був великий досвід. Я дивився за партіями інших гравців більш високого рівня, відкривав для себе щось нове і цікаве. Свою гру я програв з рахунком 4:0, але у боротьбі навіть декілька куль забив», – розповідає хлопець.

Далі було багато партій, і всі вони давалися Андрію нелегко. Однією ж зі своїх найважчих ігор в кар’єрі називає гру з Анестісом Кочаліді у контровій партії за вихід у півфінал чемпіонату світу. Лише на останніх кулях вдалося обіграти суперника.

Юнак представляє такий різновид більярду, як російський, і є прихильником класичної манери гри без усіляких трюків і фінтів. Як і кожному спортсмену, йому подобається чути оплески глядачів, але сам він намагається грати простіше і стабільніше.

«Можна забити одну гарну кулю, а потім промазати, а можна все забити елементарними кулями, але завершити зустріч перемогою»,– по-дорослому розмірковує Андрій.

Високими результатами своєї гри хлопець завдячує передусім своїй наполегливості та працьовитості. Тренування проходять 5 днів на тиждень із досить важким графіком.

«Я тренуюсь по 6-7 годин на день. Перед чемпіонатом світу взагалі не виходив із клубу по 7-8 годин», – ділиться Андрій. Та, незважаючи на такі, здавалося б, важкі умови, хлопець не виглядає втомленим і не пасе задніх у навчанні в школі. «Я можу взяти яку-небудь лабораторну роботу і зробити її вдома. Вчителі з розумінням ставляться до мого захоплення. Зараз буде важче все встигати, оскільки перейшов у дев’ятий клас. Але не буває нічого простого, тож будемо старатися», – з оптимізмом говорить він.

Окрім більярду, Андрій має й інші захоплення, але, як сам він зазначає, це не більше ніж інтерес:

«Як звичайному хлопцю, мені подобається футбол, баскетбол. Можу з друзями побуцати шкіряного, подивитися матчі, але на тренування я більше нікуди не ходжу. Більярд – головна діяльність, яка мені цікава».

Після чергового свого трофею (останній – це «бронза» на чемпіонаті світу – ред.) Андрій не збирається опускати планку. Його мета – потрапити на інший чемпіонат світу.

«Моя ціль – постійно займати призові місця, а ще краще брати перші сходинки. Завжди хочеться мати місце у збірній, залишатися її лідером, їздити на чемпіонати Європи, світу», – зазначає хлопець.

Завдяки своїм досягненням юнак зараз виступає у категорії до 18 років, що, за його словами, набагато важче. Проте додає, що необов’язково людина, яка займається хай навіть 15 років, буде грати сильніше за того, хто в спорті лише четвертий рік. На його думку, успіх залежить від наполегливості і терпіння.

За свою ще порівняно невелику кар’єру хлопець провів 59 офіційних турнірів, а кількість проведених чемпіонатів навіть не може пригадати. Утім, найголовнішими для себе вважає чемпіонат України і фінал кубка України, оскільки перемога у них дає можливість стати учасником особливого турніру на звання абсолютного чемпіона України. У пріоритеті для Андрія ж є саме чемпіонати України, оскільки доволі часто вони відбуваються з відбором до чемпіонатів Європи чи світу. «Тому є додаткова мотивація», – резюмує хлопець.

А найскладнішим для Андрія у його захопленні є, як виявилося, не інтенсивний ритм та не постійні турніри, які відбуваються ледь не щомісяця, а підтверджувати свої досягнення.

«Найскладніше втриматися на вершині, – говорить хлопець. – Перше місце можна виграти, а ось підтвердити його потім складніше. Тебе завжди намагаються «скинути». Якщо людина-чемпіон у своєму виді спорту, у нього всі хочуть виграти, адже це якась сенсація, миттєва слава».

Вибором свого захоплення Андрій Тихий задоволений, чого не можна сказати про його досягнення.

«Досягненнями ніколи не можна бути задоволеним. Завжди хочеться займати тільки перші місця, але буває, що займаєш другі і треті», – розповідає хлопець.

Особливе ставлення у хлопця до свого тренера Олександра Сінякевича, який тренує його від самого початку.

«Ми з ним душа в душу, знаємо один одного від А до Я. Він постійно хвилюється за своїх вихованців. Завжди налаштовує на гру, їздить з нами на турніри і чемпіонати. Таких тренерів небагато в Україні. Саме завдяки йому я та інші вихованці клубу досягли своїх успіхів», – зазначає Андрій.

У більярдній школі Олександра Сінякевича при обласній федерації спортивного більярду сьогодні займається 35 вихованців віком від 6 до 18 років. Загалом цей вид спорту доступний до кожного, немає у ньому і вікових обмежень.

«Можна тренуватися з семи років – і поки стукає серце. На аматорському рівні тут цілком нормальні навантаження на людський організм. Зараз мало здорових дітей. Батьки хочуть бачити своє чадо у популярних видах спорту, але коли справа доходить до медкомісії, їх не допускають. До мене приходять діти, які раніше займалися танцями, боксом, хто після травм. Я приймаю всіх, адже коли дитина зрозуміла, що таке спортивний режим, що таке спорт – це вже як наркотик. Їй потрібно чимось займатися. І якщо їй за станом здоров’я не вдається займатися футболом, баскетболом чи тими ж танцями, шукає альтернативу. Якщо ж дитина активна, бажає працювати, я із задоволенням беру її до себе просто із розуміння, хто така дитина. Обмежень для тих, хто хоче займатися більярдом, як таких немає», – говорить Олександр Євстафійович.

Чим корисний більярд, так це тим, що під час тренувань працюють усі групи м’язів. За словами тренера, за день тренувань дитина може пройти 5 км і присісти близько 1000 разів, і все це в ігровій формі. Тобто не відчувається втомленість чи біль, мозок ніби відключається і людина просто грає. У школі Олександра Євстафійовича розподіл учнів на групи відбувається не за віковим принципом, а за рівнем досвіду. Наприклад, є початкова підготовка, куди може прийти як семирічна, так і дванадцятирічна дитина, і вони займатимуться разом. Таким чином тренер прищеплює повагу молодших до старших і навпаки.

Олександр Сінякевич переконаний, що усі діти талановиті, просто необхідно знайти цей талант і розвивати його.

«Усі діти, які приходять і починають тренуватися, здобувають усе своєю працею. Якщо до дитини мати правильний підхід і грамотно організувати тренувальний процес, то кожен може «вистрелити», – зазначає він.

Більярд – це ігровий вид спорту, а тому, за словами голови обласної федерації спортивного більярду, дитину легше привчити до нього. До того ж, оскільки він також є індивідуальним видом спорту, вихованці школи дуже швидко дорослішають. «Тренування тренуваннями, але на офіційній грі поруч нікого немає і треба приймати рішення самостійно. Звісно, траплятимуться і помилки, але вони дають поштовх для переосмислення своїх дій. І я сподіваюсь, що це захоплення допоможе їм у майбутньому, адже воно дає дисципліну, самоствердження і уміння самостійно приймати рішення», – зазначає Олександр Сінякевич.

Найголовнішою умовою для занять більярдом є наявність матеріально-технічної бази. За десять років свого існування школа змінила декілька місць розташування. Олександр Євстафійович пояснює це тим, що важко знайти людину, яка б любила цей вид спорту і любила дітей. Останні три роки школа проводить навчання на базі більярдного клубу «Beatok». Його власник Євген Васильович Колос надав для потреб вихованців школи не тільки матеріальну базу, а й забезпечив їх усім необхідним, включаючи харчування.

«Зрозуміло, що при такому ставленні діти і самі розуміють, що будуть давати результати та із задоволенням будуть сюди приходити», – підкреслює тренер.

Під час спілкування із головою обласної федерації зі спортивного більярду був розвіяний і міф про те, що більярд – виключно чоловічий вид спорту.

«Так, дівчата розуміють його по-своєму. На чоловічому рівні він, можливо, красивіше виглядає. Програма ж підготовки як для хлопців, так і для дівчат однакова. Розділення за статтю відбувається лише на чемпіонатах. Хіба що підхід до останніх потрібен делікатніший, оскільки у них особливе бачення гри. Утім, подобається більярд і дівчатам, і жінкам. Звісно, займається більше хлопців. В основному через те, що батькам важко переформатуватися. Вважається, що дівчина має займатися танцями, фігурним катанням чи легкою атлетикою. Такий у нас менталітет, що ці види спорту вважаються більш жіночними. А дівчина, що грає в більярд, – це, знаєте, ніби вона перейшла в касту «блатних». Але це неправильно, і хочеться зламати цей стереотип. Ось, наприклад, Влада Кудицька – віце-чемпіонка світу зі спортивного більярду», – зазначає Олександр Сінякевич.

У найближчій перспективі для вихованців школи-відбір до чемпіонату світу «з вільної піраміди» у Молдові. 27 липня юні більярдисти поїхали у Хмельницький на чемпіонат України, де і будуть виборювати право представляти нашу країну на світовому рівні. Побажаємо ж їм лише перемог та яскравих виступів.

Олег Козупляка, “Нова газета”

Фото із архіву Олександра Сінякевича


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*