Тарас Григорович Шевченко – світоч нації. Йому присвячують наукові роботи, вірші, концерти, конкурси читців, картини, пісні та багато іншого. Шевченкіана вражає своїм розмаїттям. Важко було уявити, що на фоні потужної кількості напрацювань можна створити щось нове. Однак іще три роки тому у Тараса Шевченка не було свого фестивалю. Тепер він є, а назва його – «Ше.Фест». Організатор-засновник – Юлія Капшученко-Шумейко. Цього року, 13-14 серпня, втретє збереться молодь на малій батьківщині Тараса Шевченка, щоб довести, що творчість його актуальна і нині.
З Юлею я говорила про те, як їй вдалося втілити мрію у життя. Дізналася чимало цікавого.
– Юлю, розкажи про те, коли виникла ідея організувати «Ше.Фест» і що тебе спонукало до цього?
-Ідея з’явилася після Майдану. То був 2014 рік, кінець лютого… Подзвонила в Міністерство (культури – авт.), уточнила, який план заходів передбачений на вшанування 200-річниці народження Тараса Шевченка. Той план мене не влаштував, тому що не було нічого для молодої людини.
Мені стало прикро, що Шевченко, лідер нації, натхненник незалежності – не має власного фестивалю. Чомусь є «Мазепа-Фест», «Франко Фест», «Бандерштат» та купа інших. А тут – у Тараса Шевченка немає, а половина населення навіть не знає, де народився поет. Більшість думає, що в Кирилівці (сучасне село Шевченкове), і мало хто вимовляє навіть це слово – Моринці.
Уже після того як переміг Майдан, остаточно утвердилась моя ідея. Я спускалася по вулиці Богдана Хмельницького і телефонувала своєму другові Сергію Позивайлу, щоб поділитися ідеєю. Він підтримав. Я навіть звільнилася з роботи, щоб її втілити. 9 березня 2013 року взяла свою родину, дворічну племінницю – і ми поїхали в Моринці. Поспілкувалися з працівниками місцевого музею – я зустріла позитивну реакцію. А потім почали працювати над реалізацією ідеї. Нам вдалося фактично без спонсорів, без фінансової підтримки, просто із повітря зробити перший фестиваль!
– Яку мету ставили перед собою, коли започаткували цей фестиваль і чому проводите його у Моринцях?
–Перш за все – це популяризація у молодіжному середовищі творчості Тараса Шевченка. Адже він багатогранний, цікавий, сучасний. Більшість знає його на стогривневій купюрі, а ми намагаємося це змінити. Дуже світлий момент – його народження, цих його півтора року життя, коли батьки були живі, і він був маленький, і не ходив на ту панщину, поганого нічого не бачив. Це якось відчувається у цьому селі. Там панує світла і приємна енергетика, як і по всій Черкащині.
–Юлю, уяви ситуацію, якби Тарас Шевченко жив у наш час?
– Якби він опинився в нашому часі, я не впевнена, що у мене вистачило б мужності до нього підійти.Тарас Шевченко для мене – це щось святе, канонічне. Думаю, що він взагалі не звернув би на мене уваги.
–Які у тебе асоціації з Моринцями, адже там втретє пройде фестиваль?
–Особисто для мене бувати у Моринцях – це своєрідне паломництво. Тому бажаю всім, хто читає це інтерв’ю, хоч раз у житті там побувати. Кожен, хто туди приїде, буде приємно здивований і атмосферою, і людьми, які там проживають, і рівнем культури. Дуже важливо навідатися до могил матері і батька Тараса Шевченка, які знаходяться в Шевченковому, і до цієї хати дяка, й оселі батьків… Я мрію, щоби Черкащина, зокрема шевченківські місця, стали популярними. Хотілось би зробити акцент на позитивних моментах поетового життя.
Спілкувалась Єлизавета Красніченко
Фото надані організаторами