Наприкінці квітня у Маріуполі пройшов книжковий марафон “AzBOOka / Азовська книга”, у рамках якого кропивницький історик Юрій Митрофаненко прочитав декілька лекцій про Українську революцію 1917-1921 рр. та презентував розділ книги, присвяченої 100-річчю революції “100 перемог України”.
Про зустрічі та лекції у Маріуполі, специфічні жарти про дрони та влучне цитування російських поетів кропивницький історик Юрій Митрофаненко розповів Першій електронній.
Читайте також: 2 дні, 5 міст, 6 лекцій кропивницького історика про українську отаманщину у прифронтових містах Луганщини та Донбасу: Сєвєродонецьку, Краматорську, Костянтинівці, Дружківці, Слов’янську. Теплий прийом, купа емоцій та нових знайомств, активність школярів та проукраїнської громади під час лекцій черговий раз довели, що Донбас – це Україна.
Загалом Юрій Митрофаненко пробув у Маріуополі лише два дні. За цей короткий час він встиг провести декілька зустрічей зі школярами, студентами і навіть військовими. В один із днів він прокинувся під звук канонади, яка гупала десь далеко, але яку добре чутно в українському Маріуполі.
Одна із зустрічей – поїздка до військових, які базуються неподалік. Це ракетники, родом із Львівської області.
“Із військовими ми спілкувалися про події російсько-української війни в історичному контексті. Це були ракетники. І переважно це були хлопці зі Стрия Львівської області. Один з них, до речі, частенько приїздив у Кропивницький. Вони мене відвели потім до казарм, почастували, навіть дали з собою солідні запаси консерв, які я передав тій команді, яку привезла Оксана Левкова (організаторка марафону – ред.)“, – розповідає Юрій Митрофаненко.
“Війна з державою чи за державу” для школярів та студентів Маріуполя
Решта зустрічей була зі студентами та школярами. За словами історика, слухачів на лекцію “не зганяли” – усі вони прийшли туди за власним бажанням. Тож зустрічі були в форматі діалогу:
“Там було дуже багато заходів і я був лише однією зі складових. Зокрема, була зустріч із учнями села Нікольське (Володарське). У будинку культури зібралося близько двохсот учнів старших класів і їхні вчителі. Ми показали фільм “Холодний Яр” і я прочитав лекцію на тему “Селянсько-повстанський рух у добу Української революції 1917-21 року. Війна з державою чи за державу”. Лекція була відкрита – з питаннями, з відповідями. Я був вражений, наскільки діти обізнані у історії цього періоду. Вони давали відповіді на доволі складні запитання”.
У цей же день була лекція у Приазовському національному університеті.
“Це дуже потужний навчальний заклад на 8000 студентів з різноманітними факультетами, орієнтований на підготовку кадрів у сфері металургії. Для студентів соціально-гуманітарного напрямку я провів лекцію із такою ж назвою, але у іншому контексті – більш серйозну”.
Потім була лекція у Маріупольському університеті, де Юрій Митрофаненко презентував “тонну книжок”, які привезла організатор Оксана Левкова. Тут та ж сама лекція була прочитана, зокрема, для студентів історичного факультету, вчителів і викладачі історії. Тут же, у Маріупольському університеті, історик відвідав візитівку Маріуполя – виставку виробів з кедру майстра Короткова.
“Це дійсно унікальні шедеври, аналогам яких, мабуть, немає і в світі,” – каже Юрій Митрофаненко.
Для юних маріупольців – історії видатних українців
Крім того, історик презентував книгу “100-річчя Української революції”, про яку раніше писала Перша електронна.
“Я презентував свій розділ та “100 перемог України”. Під час цієї презентації мене супроводжував один із кращих маріупольських науковців-краєзнавців Вадим Джувага. І він знайшов там два рекорди (Танк Т-34 та гімнаст Василь Чукарін), які мають відношення до Маріуполя. Зокрема, башта танку збиралася у Маріуполі й її ідея належить місцевому мешканцю. Діалог вийшов цікавим. Були також люди з Донецького юридичного університету, який зараз базується у Маріуполі. Хто питав про історію, хто ставив питання про реформи. І я на певний час відчув себе представником Уряду, який повинен одночасно відповідати за пенсійну реформу і за проведення реформ в Україні”.
Презентація цієї книги відбулася і для зовсім юних маріупольців – вихованців ЦДЮТу:
“Це були діти від третього класу. Мене вразив один третьокласник Саша, який уже знав, хто такий Сікорський і що він започаткував виробництво вертольотів. Також хлопчик дуже обізнаний у спорті. Я був вражений ним. Він отримав від мене подарунок”.
Маріупольські жарти про дрони та влучне цитування російських поетів
У фіналі марафону мистецьких заходів був патріотичний флешмоб. Його з висоти пташиного польоту фіксував дрон, про який покотилися жарти у натовпі:
“Жарти під час цієї раптівки біли досить своєрідні. Зокрема, коли над нами літав дрон, один із хлопців сказав мені: “О, цікаво. Коли востаннє над нами літала така штука, на мій будинок бомба впала”. Але це було з гумором сказано, хтось навіть сказав, що нічого страшного, він заради України готовий таке робити”, – розповідає Юрій Митрофаненко.
Відео з ютуб-каналу NGOnbb
У потязі, коли команда поверталася із Маріуполя, попутниками кропивиницького історика та волонтерки марафону виявилися дві жіночки, які щиро вірили в те, що війну спровокувало мовне питання. Але вдало підібрана аргументація змусила їх засумніватися у своєму твердженні:
“Вони намагалися нас переконати, що війна на сході почалася через мовне питання – тож там ще роботи і роботи (просвітницької – ред.). Навіть у тих, патріотично налаштованих до України, людей, є така думка, що мова стала причиною агресією Путіна на схід. Як ми їх переконали? Процитували російських поетів, зокрема, Маяковського “Долг Украине” про те, що варто вчити українську мову. Їх це, якщо не переконало, то посіяло сумніви. Але люди йшли на діалог, хоч і не все приємно їм було чути. Наша позиція була така: хочеш двомовності – вивчи українську”, додає Юрій Митрофаненко.
Отакою видалася чергова поїздка кропивницького історика на схід України. Це не перший його візит на територію, де на українців тисне інформаційна атака. Але, як бачимо, вони не здаються. Маріупольці радо приходять на зустрічі та лекції, беруть участь у патріотичних флешмобах, йдуть на діалог. Вони розуміють, хто вони і громадяни, якої країни.
