Важливо

Історія кіровоградця, життя якого кардинально змінила творчість BRUTTO (ФОТО, ВІДЕО)

4 березня у Кіровоград приїжджає гурт BRUTTO з презентацією нової програми «Родны край». І начебто не вперше у Кіровограді, і начебто вже багато сказано-переказано і про BRUTTO, і про «Ляпіс Трубєцкой», і про Сергія Міхалка, але завжди залишається місце для здивування. І зачарування. І нових можливостей вирости над самим собою.

У кінці листопада минулого року Віктор Демидов зняв 6-хвилинний фільм “Самый главный фанат” про творчість гурту BRUTTO. Крім фрагментів концертів та репетицій, у фільмі розповідається про те, як творчість гурту посприяла внутрішньому перетворенню 25-річного кіровоградця Олександра. Чоловік розповів Першій електронній про те, як світ звичайного «дворового пацана»  еволюціонував до повноцінної, сформованої особистості, яка має тверді принципи та світогляд.

Читайте також: Brutto презентує у Кіровограді свою нову програму “Родны край” (АНОНС)

Знайомство

Все почалося зі звичайного захоплення творчістю «Ляпіса», розпад яких більшість фанатів сприйняли як непоправну втрату на музичному фронті.

«Знайомство з творчістю гурту BRUTTO у мене почалося, як і у всіх фанатів легендарного «Ляпіса Трубецького», – у ніч з 31 серпня на 1 вересня 2014 року. Саме тоді «Ляпіси» припинили своє майже 25-річне існування, а група BRUTTO стала їхнім логічним продовженням. У ту ніч у соцмережах з’явився перший кліп, який відразу відповів на всі запитання, які виникли у фанів після розпаду гурту (про що, між іншим Міхалок повідомив за півроку до цього), – розповідає Олександр. – Перше, що ми всі тоді побачили, це те, що по полю йде лідер колишнього «Ляпіса», а з ним ще 5 молодих хлопців. І всі такі типу: “Що? Хто вони всі? Звідки вони взялися? Де хлопці з «Ляпіса?» і т.п.

Усі ці молоді хлопці, серед яких знаходилися талановиті музиканти, представники різних субкультур, спортсмени, і навіть навколофутбольні вболівальники – виявилися хорошими друзями, яких об’єднував Сергій Міхалок. І ось вони всі разом втілили його давню мрію, те, про що Сергій мріяв ще з часів «Капіталу». Він зібрав навколо себе талановитих, молодих, потужних хлопців, які розділяли його погляди, його ідеологію, його бачення світу (не варто забувати, що в BRUTTO Міхалок забрав з «Ляпіса» найкрутішу ритм-секцію всього пострадянського простору, а також запросив потужного гітариста-віртуоза).

У перший місяць існування BRUTTO хлопці встигли представити кілька кліпів і відразу видали повноцінний альбом. Як виявилося, вони добре підготувалися до дня народження гурту. І ми, фанати, тоді зрозуміли, що це абсолютно новий формат, який кардинально відрізняється від «Ляпіса Трубєцкого» – жорсткий, стрімкий, нестримний. Міхалок не ставив себе вище за інших – у цій банді всі рівні. Безумовно, він залишається лідером і керівником, але вже після першого прослуховування альбому, стало зрозуміло, що всі хлопці повноправні вокалісти.

Жорсткі і псевдо-примітивні тексти, потужне панківське звучання відразу відсіяли хейтерів і скигліїв, які хотіли, щоб Сергій зібрав назад «Ляпісів», яких, до речі, він розпустив на піку їхньої популярності. Вони стали мейнстрімом і ми всі це запам’ятаємо.

Далі нам, фанатам, залишалося одне – чекати їхніх концертів в Україні…».

Зміни 

Олександр розповідає, що його внутрішні зміни почалися задовго до BRUTTO, приблизно у 2011 році. Першопочаткове захоплення творчістю «Ляпісів» з часом переросло у повне переосмислення себе і свого стилю життя:

«Пам’ятаю ще у дитинстві, коли мені було 8-9 років, батьки купили касету. Це був альбом гурту «Ляпіс Трубєцкой» – «Ты кинула» 1998-го року. Пісні з того альбому були мегапопулярні у всіх країнах СНД, а так як вони постійно грали у нас вдома, то багато текстів пісень відклалися у мене в голові практично на підсвідомому рівні. Але чомусь найкраще я запам’ятав пісню «Євпаторія» (вона зіграла надалі важливу роль). Загалом хіти з цього альбому я чув і чую у різних місцях та закладах і в наші дні. Вони вже давно набули статусу легендарних. Так відбулося моє перше знайомство з творчістю Міхалка.

Загалом, тоді у мене не було ні чітких поглядів на життя, ні конкретних цілей. Я просто плив за течією. Навколо мене сформувалося таке ж оточення, яке не хотіло чогось досягати чи самовдосконалюватися. На той момент я жахливо виглядав – важив майже 100 кг (і йдеться зовсім не про м’язи). А те, що відбувалося у мене в голові, було набагато гірше мого зовнішнього вигляду. Це так… у двох словах.

Одного разу мій друг увімкнув на телефоні пісню «Євпаторія». Але не ту, що я чув у кінці 90-х, а в аранжуванні 2007 року, яка звучала дуже круто. Я кажу йому: «О, я чув цю пісню в оригіналі! «Ляпіс» співав її!». І відразу поставив питання: «А чий це кавер?». На що він мені відповів, що це не кавер, а «Ляпіси» просто перезаписали її. Те, що я був здивований – нічого не сказати. Потім він сказав, що у нього є нова (на той момент пісня Ляпісів), яка тільки вийшла – це був їхній кавер на «Комитет охраны тепла» – «Африка». Це була найпотужніша пісня в стилі реггі-кор. І я відразу сказав, що це не може бути «Ляпіс Трубєцкой». Я просто не вірив у це.

Пам’ятаю, тоді я приїхав додому, сів за комп, відразу прописав в пошуковцю “Ляпіс Трубєцкой”, а мені чомусь почали показувати фото накачаного чувака в татуюваннях. Перша думка була, що того вокаліста повного мужичка з перепою і з баяном в руках, просто поміняли на цього брутального чувака, тому музика і тексти стали зовсім іншими. Але виявилося, що це була одна й та ж людина.

Тоді у мене в голові сталося те, що називають когнітивним дисонансом. Я не міг повірити в те, що бачив. ОДНА Й ТА Ж ЛЮДИНА! Сергій Міхалок! Це враження було настільки сильним і яскравим, що цей момент я можу назвати переломним у моєму житті. Я почав слухати нові пісні, читати біографію, хотів розібратися, як і чому сталися ці зміни у Міхалка.

Вслухаючись в нові пісні, дивлячись концерти знову відкритого для мене «Ляпіса», я почав усвідомлювати, що мій світогляд, та й я сам, починають змінюватися. І одразу помітили оточуючі і я сам. Разом з цим почав змінюватися і світ навколо мене.

Перше, що я усвідомив, це те, що я хочу також круто виглядати, як Міхалок. Хотів змінитися фізично. Насправді, змінитися фізично досить легко, у порівнянні зі зміною внутрішнього “я”, зміною свідомості. Я став намагатися вести здоровий спосіб життя, правильно харчуватися, посилено тренувався, записався на бокс, паралельно займався в тренажерному залі. Досягнув високих результатів у спорті на аматорському рівні. Я подивився на світ по-новому. Почали цікавити зовсім інші речі, інша музика, інші книги, інші фільми. Я розставив пріоритети у житті, у голові з’явилися чіткі цілі. Поступово почалося змінюватися і моє оточення. Непотрібні і зайві люди, які тягнули мене вниз і не давали повноцінно розвиватися, відсівалися. Натомість з’явилося багато однодумців, нових друзів, серед яких хочу виділити Сергія “Шатуна” Бондаренка (талановитий кіровоградський тату-художник), який почав покривати мій епідерміс мотивуючими тату, які дуже важливі для мене. Тату, які допомагають мені не забути і постійно нагадують мені про те, хто я, куди йду, які у мене позиції в житті, цілі і мрії. Вони також допомагають мені йти вперед, допомагають чисто мислити.

Я почув у піснях «Ляпіса» те, що Міхалок називає “Абеткою для дорослих”. Насправді це очевидні речі, які лежать на поверхні, але чомусь ці “прості речі” – найскладніші для розуміння.

Ці зміни допомагають мені залишати зону комфорту. Я намагаюся працювати у всіх сферах свого життя, візуалізовувати свої цілі. Крок за кроком йду до них. Але я чудово розумію, що досягнути ідеалу не вдасться ніколи, тому що ідеал – це рухома мішень. Мої внутрішні і зовнішні зміни продовжуються і зараз. Сподіваюся, триватимуть до того дня, коли я здамся (хочеться вірити, що цього не станеться ніколи).

Моє оточення змінювалося з часом. Дуже багато людей, з якими я зараз дружу, так чи інакше пов’язані з BRUTTO. Я познайомився з чудовими і абсолютно різними людьми, з яких хочеться брати приклад, на концертах. Це все живі, справжні хлопці, яким чуже таке поняття як “інертне життя”. Це “гарячі” люди. Від них пре такий заряд енергії, що ними можна освячувати міста. Усі вони божевільні (в хорошому значенні цього слова), у всіх є захоплення, усі живуть повноцінним життям. Дивлюся навколо себе на концертах на хлопців та дівчат, і мені дуже приємно усвідомлювати, що є достойні люди. Це справжнісінький BRUTTO CLAN. Бо людей, на яких вплинула творчість Міхалка, які слухають і ходять на концерти BRUTTO, – сотні тисяч. У багатьох країнах і містах».

Для Олександра BRUTTO – це своєрідний ривок із себе недосконалого до людини, яку ти щодня відкриваєш, дивуєшся з її можливостей, захоплюєшся, рівняєшся. «Я б сказав навіть гіперривок. І я лише набираю швидкість», – сміється Олександр у відповідь на мимовільний комплімент.

І зовсім трохи про новий альбом «Родны край»

BRUTTO всього два роки, але за цей час панк-рок-революціонери спричинили справжній фурор у світі. У Росії та Білорусі «за надмірну любов до свободи» група заборонена, а у всіх інших країнах навпаки – має мільйони прихильників. На підтримку BRUTTO та інших гуртів, які незаконно переслідуються, восени у Лондоні виступав лідер Pink Floyd Девід Гілмор, український «Бумбокс» та багато інших зірок. Олександр розповів, чого варто очікувати кіровоградцям від нового альбому  «Родны край».

«Новий альбом «Родны край» відрізняється від першого альбому BRUTTO тим, що у творчість знову повернулися ліричні пісні з незвичайними метафорами, які Сергій любив використовувати ще з часів «Ляпіса». Так само є неповторні гімни та марші, пісні, які відкривають нам очі, пісні, які надовго відкладаються в наших головах. Безумовно, цей альбом уже заслуговує статус топового.

Головною темою альбому і туру є однойменна пісня – автобіографічна для Міхалка. У своїй рідній Білорусі Сергій став вигнанцем, знаходиться в так званих «чорних списках». Він не може виступати на своїй батьківщині через його політичні погляди, через те що він говорить відкрито і засуджує владу, йде наперекір, відкриває людям очі. Не будемо забувати, що у 2010 році у Білорусі після виборів Президента, були масові акції протесту, які були розігнані спецназом із застосуванням кийків. У них могло статися те, що сталося у нас наприкінці 2013 року. Це був важкий і смутний час для білорусів. І чи не єдиним променем світла був Сергій Міхалок, які підтримав своїх земляків піснею “Грай!”, яка вселяла надію на зміни, на краще, що прийде кінець тиранії цієї паскудної влади.

Міхалок став символом Революції в Республіці Білорусь. Зрозуміло, що така людина не вигідна владі. Вони не могли допустити, щоб він продовжував свою творчу діяльність і через свої пісні мобілізував народ проти влади. «Ляпіса Трубєцкого» заборонили. З Brutto повторилася та ж історія. Сергію довелося шукати новий дім, нове місце, де він міг би жити, розвиватися і дихати на повні груди. І цим домом для нього  стала Україна.

Сергій переїхав жити сюди в дуже важкий для нашої країни період. Але він бачив, що люди не побоялися, пішли наперекір владі і самостійно намагаються будувати своє майбутнє. Його пісня “Воїни Світла” – стала неофіційним гімном Революції Гідності. Його пісні допомагають нашим хлопцям, справжнім Воїнам, на сході країни не падати духом, триматися, бути сильними і ніколи не опускати руки. Його творчість підтримує багатьох у ці тяжкі неспокійні часи, допомагає нам усім залишатися сильними і хоробрими, допомагає згуртуватися і творити власне світле майбутнє, – розповідає фанат. – Ті емоції, що ми отримуємо на концертах BRUTTO – більше ніде в житті не відчути. І цього разу кіровоградців очікує багато драйву та неповторних емоцій»

Тетяна Колісник, Перша електронна газета


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*