На Кіровоградщині відкрили меморіальну дошку капітану Юрію Юлефіренку

Люблю писати про хороші, мотиваційні, цікаві історії. Пишу про людей, які хочуть і вміють робити важливі речі. Слідкую за оновленнями в сфері реформ і намагаюся писати про складне простими словами)
Контакт: Facebook Telegram

Сумна подія зібрала на подвір’ї загальноосвітньої школи №4 небайдужих мешканців громади та гостей, учасники АТО, воїнів-інтернаціоналістів, вчителі та учні, які прийшли для того, аби вшанувати пам’ять випускника школи, учасника антитерористичної операції на Сході України Юрія Олефіренка.

Повідомляє Бобринецька міська об’єднана територіальна громада.

На заході були присутня родина: мама Галина Григорівна, дружина Олена Олександрівна, донька Ольга, брат Петро.

Зі словом  до присутніх звернувся міський голова Валерій Сніжко:

− Коли помирає людина – це велика трагедія, велике горе для всієї родини. А коли вона гине за нашу незалежність – трагедія для всієї країни. Я висловлюю щиру подяку вчителям, які виховували Сергія, які зробили його справжнім патріотом. Також, я висловлюю подяку мамі цього гарного хлопця за те, що він був не просто патріотом: він поклав свою душу і тіло за те, щоб ми жили в незалежній державі. Сьогодні ми робимо крок для увіковічення  його ім’я. Не просто кажуть в народі: «Поки нас пам’ятають – ми живі». Юрій назавжди буде в нашій пам’яті, в наших серцях і душах.

Приємно, що завітав і привітав присутніх  виконуючий обов’язки заступника командира частини капітан Сергій Францишкевич,  який проходив службу разом з Юрієм Борисовичем.

Зі словами вдячності та співчуття родині звернулися голова районної організації української спілки ветеранів Афганістану Тосік Микола Іванович, військовий комісар Бобринецького військового комісаріату Капітоненко Микола Петрович.

Здійснив обряд  освячення  меморіальної дошки настоятель Свято-Миколаївської церкви митрофорний протоієрей Української православної церкви отець Юрій Онисько:

− Немає значення скільки людина прожила. Має значення те, якою вона відійшла у вічність, бо після смерті уже нічого не можна змінити. Юрій віддав своє життя, виконуючи свій обов’язок. Він був найкращим командиром, батьком для бійців своєї частини. Був талановитим, здібним офіцером,  залишивши нам приклад, як треба виконувати свій обов’язок.

Усі присутні вшанували пам’ять Юрія Олефіренка хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіальної дошки.

Поширити:

Залишити коментар:

коментар