Кілька днів тому до редакції зателефонував 34-річний олександрієць, інвалід I-ї групи Ігор Антоненко та попросив підтримки в журналістів, адже фактично залишився без даху над головою. Його неймовірну історію ми вирішили не відкладати у шухляду. Та і лейтмотив риторичний: чи несуть діти відповідальність за гріхи своїх батьків?
Так от. Почалося все десять років тому. Ще у 2006-му батько Ігоря – Григорій Антоненко залишив свою родину і власний дім та пішов до співмешканки. За рік чоловік скоїв ДТП, в результаті якого загинула людина. Суд виніс йому покарання – чотири роки за гратами. Щоправда, за хорошу поведінку його звільнили передчасно. Проте за скоєне Григорію присудили моральну та матеріальну шкоду в розмірі 38 тис. грн. Але «живих» грошей він не мав. Тому виконавчою службою був арештований його будинок та автомобіль. Тобто вся наявна власність. Вже у 2010-му транспортний засіб вилучений виконавцями за борги (а нині, як виявляється, він знаходиться в розшуку), а будинок, відповідно, виставлений на торги. Але є тут одне «але», оскільки в тому помешканні проживала вся колишня родина Григорія – а саме дружина Галина та двоє синів, у тому числі й інвалід-візочник I-ї групи Ігор.
Дізнавшись про такий перебіг подій, неходячий чоловік звернувся до олександрійської прокуратури, аби ті призупинили торги. А паралельно направив позов до суду. Основне його прохання – звільнити будинок відповідача з-під арешту. Але в задоволенні цього позову йому відмовили. Все просто – будинок, де він мешкає, по сей день належить батькові, який особливо проблемами власних дітей не переймається.
«Протягом останніх п’яти років все стихло, – наголошує Ігор. – Ніхто з нас не знав, чи виплатив батько борги чи ні. Зв’язок з ним обірвався. Але ж всі ці роки ми тут з мамою і братом мешкали і за власні кошти в будинок провели газ, воду й створили всі необхідні умови для мого проживання. Також був виконаний ремонт всередині помешкання, облаштовано подвір’я».
Вже 1 березня цього року до Антоненків завітала виконавча служба з чоловіком, який представився Андрієм Холохоленком, та заявив, що придбав цей будинок через електронні торги і відтак став його власником. «У свій захист чоловік показав протокол електронних торгів та поставив перед фактом, що весь будинок і господарські приміщення були продані його сестрі Валентині Гозбенко за майже 70 тисяч гривень. А торги, мовляв, відбулися 13 січня 2016-го року»,- продовжує свою розповідь інвалід. «Іншого житла у нас немає. Йти нікуди. Тому, аби змінити ситуацію, ми вкотре звернулися до прокуратури, а паралельно й до суду. Розгляд нашої справи призначений на 4 травня. Захисником виступає адвокат Роман Горбунов, якого за законом призначив Центр правової допомоги. Він вже вивчив дану справу, але про якісь результати говорити ще зарано. Для нас вони ж можуть бути невтішними», – підкреслив чоловік.
Виходить так, що за провину батька доведеться заплатити сину. А як же бути?! Де шукати вихід з існуючої ситуації? Усі ці докучливі питання не дають спокою моєму героєві та його близьким. Тому поки суд та діло, мама Ігоря Галина намагалася знайти спільну мову з новими власниками будинку, аби по можливості його викупити. Утім, ціну для них вони «загнули» баснослівну. Словом, консенсус не знайдено. «Люди на цьому роблять бізнес. Але не враховують найголовніше: на чужій біді свого щастя не збудуєш», – резюмує мій співрозмовник наостанок.
До слова: Доки немає рішення суду, про будь-які юридичні висновки говорити зарано. Позбавлений права їх коментувати і адвокат-захисник Роман Горбунов. Єдине, на чому він акцентує, так це, що суд розбереться: чи порушені права інваліда чи ні?
Наталія Луценко.