“Білі ворони” – символічно так називають себе учасники EdCamp – ті, хто влаштовує дегустацію нового подиху освіти. Рух має декілька напрямків, один із яких – (не)конференції на базі шкіл у регіонах. У неділю, 1 квітня, у кропивницьке НВО №6 на міні-EdCamp злетілися близько 200 “білих ворон” з різних куточків України.
16 спікерських платформ були об’єднані єдиною тематикою – співпраця батьків і школи. Про те, чим корисні неформальні платформи для освіти України, чи готові мінятися вчителі старшого покоління та чому так важливе розуміння індивідуальності дитини – про це та багато іншого Перша електронна запитала в учасників міні-EdCamp Kropyvnytskyi.
Сучасні школярі з раннього віку одвічно знаходяться в полоні ґаджетів і в оточенні масою інформації. Вони самі можуть знайти в Інтернеті відповіді на необхідні запитання “з підручників”. Тож, аби освіта не була для учня марнуванням часу і виховувала дитину освіченою, вчителям доведеться модернізувати свої принципи навчання. Проте, звісно, це стосується лише тих педагогів, які готові якісно виконувати свою роботу, а не перебувати у освітньому закладі відповідно до приписки трудової книжки.
Аби відповідати викликам сучасності, педагогам навіть не потрібно шукати інститути й академії для “додаткової освіти”. Океан можливостей для них розстеляють різноманітні освітні рухи, які почали будувати “нову українську школу” задовго до її декларації на законодавчому рівні. Головне – щоб педагог був натхненний до змін і відчував хвилі сучасності.
Один із рухів, який допомагає педагогам дегустувати нові підходи до освіти – це EdCamp. Цей формат (не)конференцій ще з 2010 року взяв свій початок у Сполучених Штатах Америки, а сьогодні він активно шириться містами багатьох країн світу, зокрема, й України. EdCamp має декілька напрямків роботи, проте сьогодні ми поговоримо про (не)конференцію, яка нещодавно відбулася у Кропивницькому.
Трішки офіційної інформації
Міні-EdCamp позиціонуються як (не)конференції для професійного зростання шкільних педагогів. Проте організатори руху в Україні, здається, давно відійшли від цього принципу, адже на платформі міні-EdCamp вузликами однакових пріоритетів об’єднуються вчителі, батьки і навіть активісти.
“EdCamp уперше був проведений у 2010 році натхненними освітянами із США. На сьогодні понад 1 500 заходів у 29-ти країнах світу об’єднали учителів та вчительок і різноманітних стейкхолдерів навчального процесу з усіх куточків земної кулі для відкритого обміну педагогічним досвідом, співпраці й вирішення спільних завдань”, – йдеться на офіційному сайті EdCamp Ukraine.
Відео: EdCamp Ukraine
“Завдяки новому дискусійному формату (не)конференція підпорядковується закону “про дві ноги”: учасниці й учасники самостійно визначають програму й хід заходу. Після завершення EdCamp всі відчувають так званий “ефект довгого хвоста” – це виявляється у продовженні дискусій і спільній діяльності педагогів”, – розповідається в описі проекту.
Проте, за відгуками учасників, “двох ніг” таки не вистачає для відвідування навіть лише найцікавіших подій. Наприклад, у Кропивницькому одночасно працювало вісім майданчиків, де кожен тренер давав окрему тему. Тож гостям доводилося вибирати: відвідати усе фрагментарно чи ж визначити для себе комплексний маршрут цілісних подій. Усе ж, у цьому і перлина мульти-подієвих (не)конференцій.
Близько 200 “білих ворон” у Кропивницькому
Для НВО №6 цьогорічний міні-EdCamp – уже третій за ліком. Цього року в Кропивницький з’їхалися близько 200 учасників із різних куточків України. За словами директорки НВО №6 Надії Кравченко, цьогорічний EdCamp був особливий в першу чергу темою – співпраця з батьківством.
“Були присутні представники різних батьківських організацій і рад, зокрема, з інших міст – Харкова, Мелітополя. Також були представники альтернативних шкіл, які створені батьками, але співпрацюють зі школами. Окрім того, подавалися загальні теми, які цікавлять шкільну спільноту – про цінності, можливості”, – каже організаторка.
У Кропивницький також приїхала команда EdCamp Ukraine на чолі з натхненником руху Олександром Елькіним та менеджеркою з PR і партнерства Іриною Міньковською. За словами Надії Кравченко, вони відмітили високий рівень (не)конференції у Кропивницькому.
“Загалом я задоволена нашим EdCamp. Були учасники з різних регіонів і, до речі, Олександр Елькін відмітив високий рівень нашого спікерського складу. Адже захід передбачає і участь спікерів, які заявлені в програмі, і виступи вчителів, які на заході виявили бажання поділитися своїми напрацювання. Олександр Елькін відзначив, що все було цікаво і фахово”, – додає директорка НВО №6 Надія Кравченко.
Про активність Кіровоградської області в цілому в просуванні руху EdCamp Олександр Елькін розповів і під час прес-конференції. Окрім того, висловив захоплення активністю кропивницької школи:
“Мені подобається, що ви берете активну участь у різних проектах. Я навіть всі не можу уявити, але деякі сертифікати, грамоти і дипломи мені підказують, що ви проактивні. Мені це подобається, адже коли люди намагаються вийти зі своїх шків, намагаються контактувати з іншим світом, з іншими ініціативами – це круто”, – сказав Олександр Елькін.
© Учнівське самоврядування НВОNo6
Корисний обмін досвідом
Директорка Червоновершської загальноосвітньої школи Світлана Демідова приїхала на міні-EdCamp Kropyvnytskyi із Компаніївського району. Напередодні – була учасницею аналогічної події у Новоукраїнці, куди “білі ворони” зліталися наприкінці березня. Світлана Демідова говорить, що такі події – це зручний майданчик для обміну досвідом.
“Це дуже цікава форма роботи. Я обирала для себе таких тренерів, інформація яких мені найбільше знадобиться. Проте корисний обмін досвідом був на будь-якій локації. Хоча, чесно кажучи, найбільше мене вразила вчительська локація. Перед нами виступали тренери з Черкаської області (Смілянський район). Вони ділилися досвідом проведення міні-EdCamp – вони приймали (не)конференцію нещодавно. Крім того, корисною була розповідь про Нову українську школу. Для мене це актуально, адже наступного року на базі нашої школи з’явиться такий перший клас”.
Директорка каже, що хотіла б провести міні-EdCamp у своїй школі, проте поки що дивиться на практики проведення (не)конференцій у інших освітніх закладах.
“Я отримала багато корисної інформації. І в мене виникла думка, що добре було б провести таку подію у нашій школі”, – додає Світлана Демідова.
Можливість краще зрозуміти вчителів
Тематика співпраці школи з батьками зацікавила і маму двох діток, активну учасницю батьківської ради Євгенію Захарченко. Жінка каже, що вона намагається відвідувати подібні події, проте це її перший захід такого масштабу. За словами Євгенії Захарченко, такі платформи дозволяють краще зрозуміти вчителів і поспілкуватися батькам між собою:
“Щодо освіти, батьків і впливу батьків, ми спілкуємося в Facebook-пабліку Батьківська рада Кропивницького. І з іншими регіонами обмін досвідом відбувається у віртуальному світі, тому це цікава платформа, щоб поспілкуватися краще, – говорить Євгенія Захарченко, – Я вперше на події такого масштабу. Вони дають можливість зрозуміти вчителів: чим вони живуть, на скільки готові змінюватися. І, мені здається, що люди старшого покоління не те що не можуть змінюватися – а просто не хочуть”.
Кропивничанка говорить, що їй сподобалася організація і вона шкодує про те, що встигла лише на 2 локації.
“Але мені шкода, що там було дуже мало батьків. І шкода, що із 16 спікерів кожен міг потрапити тільки до двох, адже по 8 тренерів працювали одночасно. Марина Хоша (один із тренерів – ред.) така ж мама, як я, і ті всі методи, які вона застосовує у боротьбі із, не завжди чесними, чиновниками і директорами, дуже подібні до тих, які використовуємо ми у Кропивницькому”.
А ще, за словами Євгенії Захарченко, цікаво було подивитися на реакцію педагогів на ті інноваційні речі, які пропагує EdCamp.
“Мені дуже сподобалася локація адвоката з Києва Ігора Конопки. Він розповідав вчителям про права дитини. Я відчуваю, що для них це було корисно. Він говорив про Конвенцію ООН з прав дитини. Сподіваюся, що це надихне вчителів зрозуміти, що дитина це особистість і її права не мають порушуватися, скажімо так”.
“Варто звертати увагу на те, що діти не однакові і повинна бути повага до них. Кожного дня діти стикаються з криком, приниженням, моральним насильством – коли до туалету не пускають, змушують терпіти, змушуть сидіти рівно без змоги трішечки розслабитися. От на це в першу чергу я б хотіла звернути увагу педагогів. А вже потім – щоб вони самі набували сучасну освіту. Адже я саме на EdCamp побачила деяких вчителів, які мають надмірну самовпевненість – у них закореніла думка, що як вони прочитали колись 50 років тому у якомусь підручнику так і має бути. От страшно подумати, що наші діти потрапляють до людей, які навіть не допускають думки, що світ змінюється, усі різні і може бути інакше”.
***
Аби вирішити ці проблеми варто міняти принципи підходу до навчання і ці кроки не можуть статися в одну мить. Рух EdCamp спрямований на те, щоб дати педагогам інструменти розвитку, які діють за принципом “довгого хвоста” – зміни приходять поступово, але стають незворотніми. На цьому акцентує натхненник руху EdCamp Ukraine Олександр Елькін:
“Що найголовніше в EdCamp? Чому цей формат достатньо популярний? А в цьому ми можемо сьогодні впевнитися на прикладі заходу в Кропивницькому. Бо (не)конференції EdCamp мають так званий ефект “довгого хвоста”. Це розуміння того, що насправді головне стається не сьогодні. Так, є надважливим те, що відбувається зараз: ми з вами спілкуємося, люди спілкуються. А насправді головне – буде завтра. Коли учасники повернуться до своїх закладів, до своїх спільнот. Принесуть це натхнення на зміни, ідеї, контакти, можливо, вже якісь проекти у свої школи. І з часом ті починають проростати. Бо EdCamp – це приклад справжнього низового руху”.
Інструментів та можливостей для створення сучасної школи – більш, ніж достатньо. І (не)конференція EdCamp у Кропивницькому – це лише один із прикладів того, як школа може діяти. Головне – щоб педагоги були натхненними до змін і відчували хвилі сучасних підходів до освіти.
Як відбувався міні-EdCamp Kropyvnytskyi - дивіться у фоторепортажі Першої електронної газети.
