Кафе у Кропивницькому. Офіціант підходить до вас і запитує: “Что будете заказывать?”. Якщо ваша відповідь на це запитання містить прохання спілкуватися із вами українською, а працівник продовжує говорити російською – він порушує ваші права. Ви маєте право поскаржитися на нього і тоді у закладі буде проведено “мовну перевірку” і, можливо, адміністрацію навіть зобов’яжуть організувати для працівників курси української.
Заклади харчування, магазини та інші суб’єкти господарювання зобов’язані обслуговувати споживача державною мовою – пише Портал мовної політики із посиланням на роз’яснення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
“Якщо споживач не надавав згоди працівникам суб’єкта господарювання спілкуватись з ним російською мовою, то обслуговування недержавною мовою є неправомірним. Джерелами доказів можуть бути записи споживачів у Книзі відгуків і пропозицій та відповіді суб’єктів господарювання на такі записи”, – йдеться у повідомленні.
Листом-роз’ясненням центральний апарат Дежпродсподивслужби нагадав споживачам про те, що вони мають право фактично вимагати, щоб у громадських закладах та магазинах із ними спілкувалися українською. А територіальні відділи Держпродспоживслужби зобов’язані звертати увагу на мову в закладах.
Перша електронна поспілкувалася із в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області Ігорем Бойчуком, який розповів, якими законами повинні керуватися усі, хто обслуговує споживачів та як проводиться перевірка закладу, де порушують право клієнта у “мовному” питанні.
Єдина мова – українська
Мова спілкування працівників закладу з клієнтами перевіряється факультативно – працівники Держпродспоживслужби лише звертають на це увагу:
“Ми перевіряємо ті питання, які визначено уніфікованим актом (затвердженим Кабміном) або Наказом на перевірку. У рамках цих перевірок питання мови можна перевірити, якщо в закладі є інформаційні стенди для споживачів. Інформація там повинна бути висвітлена українською мовою, адже ми живемо в Україні, де державною мовою визначена українська. А по обслуговуванню клієнтів – мова перевіряється тільки за зверненням споживача”, – розповів Ігор Бойчук.
Кіровоградщина не входить до списку областей, де визначено регіональну мову. Тож, за словами в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, кожен, хто працює зі споживачами, повинен дотримуватися мовного закону.
“У Законі «Про захист прав споживачів» (стаття 15) прописано: “…неухильно повинні дотримуватися мовного закону всі, хто обслуговує споживачів”. Це стосується і працівників торговельної мережі, і інструкторів у спортзалі, і офіціантів у кафе. Ми контролюємо виконання закону, – каже Ігор Бойчук і додає, – Також є Закон «Про засади державної мовної політики», де прописано, що державна мовна політика у нашій країні базується на визначеній публічності української мови як державної. За винятком деяких прикордонних територій, наприклад, закарпатських“.
Клієнт може поскаржитися, якщо з ним спілкуються російською
По Україні є скарги на “російськомовних працівників”, проте на Кіровоградщині не зафіксовано жодної. А саме звернення громадянина є підставою для проведення “мовної перевірки”.
“Позапланова перевірка закладу проводиться лише після отримання згоди центрального апарату Держпродспоживслужби. Потім оформляємо наказ і йдемо на перевірку. Наприклад, знаємо: “Бармен чи офіціант чи інструктор Петро говорив з клієнтом російською мовою – не вміє спілкуватися зі споживачами українською“. Також на підставі Закону Про захист споживачів (також стаття 15), призначаємо адміністративну відповідальність. Наприклад, припис провести курси української мови для працівників закладу. Це як один із варіантів. Згодом можемо провести ще одну перевірку або перевірити заклад без попередження. Наприклад, направити людину як клієнта і подивитись, як з нею спілкуються”, – розповідає Ігор Бойчук.
Якщо ваше прохання щодо обслуговування українською проігнорували, ви можете поскаржитися:
“Це може бути усне або письмове звернення в наше Головне управління (32-26-33) або контактні центри (наприклад, обласний). Звернення має містити інформацію відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». Заявник має представитися, адже анонімне звернення не розглядається. Обов’язково треба вказати назву закладу, його адресу, керівника і прізвище працівника, який використовував не українську мову під час обслуговування споживача. Не може бути звернення просто: “Я був у тому-то магазині, зі мною говорили російською”. А потім – шукай не знаю, кого”.
Звернення розглядається протягом 15 днів. Якщо довше – заявника про це повідомляють.
Насправді, право на “вимогу” спілкуватися із вами українською мовою не з’явилося вчора. Клієнт завжди міг робити зауваження працівнику будь-якого закладу (будь то магазин, ресторан чи навіть фітнес-клуб). Закон діє давно і від моменту набуття сили давав право споживачу вимагати спілкуватися із ним українською. Проте наразі на Кіровоградщині не надходило скарг від споживачів щодо мови. Можливо, люди про це просто не знали?
Спілкування працівника закладу із вами російською, якщо ви хочете чути від нього українську – це таке ж порушення ваших прав споживача, як і впарювання тухлих яєць у магазинах. І крім того, що писати гнівні пости у Фейсбуці, ви можете на це поскаржитись – і дійсно на щось вплинути.
Великі зміни починаються із маленьких кроків.
29 грудня відправляла бандерольку на кіровоградський центральній пошті, непривітливі працівниці розмовляють на російській мові,чи не знають чи не хочуть, а на склі висить оголошення, що клієнтам раді і готові нас обслуговувати,вийшла з пошти я з неприємним відчуттями в душі
Нужно уважать права и свободы граждан Украины.А именно:
” ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ УКРАЇНИ
від 1 листопада 1991 року N 1771-XII
Верховна Рада України, виходячи з Декларації про державний суверенітет України, з Акта проголошення незалежності України, керуючись Загальною декларацією прав людинита ратифікованими Україною міжнародними пактами про права та свободи особистості,
прагнучи утвердження в незалежній, демократичній Україні священних принципів свободи, гуманізму, соціальної справедливості, рівноправності всіх етнічних груп народу України,
беручи до уваги, що на території України проживають громадяни понад 100 національностей, які разом з українцями становлять п’ятдесятидвохмільйонний народ України, приймає цю Декларацію прав національностей України:
Стаття 1
Українська держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, які проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права.
Представники народів та національних груп обираються на рівних правах до органів державної влади всіх рівнів, займають будь-які посади в органах управління, на підприємствах, в установах та організаціях.
Дискримінація за національною ознакою забороняється й карається за законом.
Стаття 2
Українська держава гарантує всім національностям право на збереження їх традиційного розселення і забезпечує існування національно-адміністративних одиниць, бере на себе обов’язок створювати належні умови для розвитку всіх національних мов і культур.
Стаття 3
Українська держава гарантує всім народам і національним групам право вільного користування рідними мовами в усіх сферах суспільного життя, включаючи освіту, виробництво, одержання і розповсюдження інформації.
Верховна Рада України тлумачить статтю 3 Закону “Про мови в Українській РСР” таким чином, що в межах адміністративно-територіальних одиниць, де компактно проживає певна національність, може функціонувати її мова нарівні з державною мовою.
Українська держава забезпечує право своїм громадянам вільного користування російською мовою. В регіонах, де компактно проживає кілька національних груп, нарівні з державною українською мовою може функціонувати мова, прийнятна для всього населення даної місцевості.
” КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.
{Офіційне тлумачення частини першої статті 10 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/99 від 14.12.99}
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
“ОБЩЕСТВЕННЫЙ ОТЧЕТ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ ЕВРОПЕЙСКОЙ ХАРТИИ О РЕГИОНАЛЬНЫХ ЯЗЫКАХ ИЛИ ЯЗЫКАХ МЕНЬШИНСТВ
Несмотря на то, что со времени принятия Закона Украины “О ратификации Европейской Хартии о региональных языках или языках меньшинств” №802-IV от 15.05.2003 прошло четыре года, до сих пор не принято ни одного законодательного акта, направленного на реализацию положений, закрепленных в Хартии. Более того, в отечественном законодательстве нет ни одного законодательного акта, который определял бы полномочия местных органов власти относительно признания языков такими, которые распространены на территории соответствующих административно-территориальных единиц, что делает невозможной любую эффективную деятельность по применению Хартии.
Это лишний раз демонстрирует как остроту языковой проблемы в Украине, так и неспособность государства ее решить. Ведь в Украине многие известные политические деятели и целые политические движения стараются замолчать проблему языков, показать ее как надуманную и политически обусловленную. И это несмотря на тот факт, что по меньшей мере каждый четвертый гражданин Украины является представителем национального меньшинства, и не менее 40% населения нашей страны ежедневно использует в общении другие, кроме украинского, языки. Так, например, Президент Украины В. “
“Великі зміни починаються із маленьких кроків. “-Верно,для начала автору следует изучить украинское законодательство.
закона Кивалова-Колесниченко уже пытались отменить в 2014 году: “Верховная рада проголосовала, президент не подписал – де-юре закон действующий и им можно пользоваться”.
http://rian.com.ua/columnist/20170113/1020460900.html