Потяг “Одеса-мама-Львів”. 90-кілограмова леді в леопардових лосинах. Єврей, який уже напів дорозі до Львова почав їсти сало і співати шансон. Тяжкий шлях відмитих одеських діамантів з Нью-Йорка. Справжня любов, яка не знає національних відмінностей. І скайп-зв’язок із того світу. Потяг “Одеса-мама” – знову у Кіровограді.
Одеса. Михаїл Моісеєвич (Олег Філімонов) та Наталя Тарасівна (Руслана Писанка) не можуть поділити чотири квадратних метри спільного купе, а дорога до Льова далека… Проте під час поїздки харизматична україночка таки знаходить спільну мову з 50-річним “мамкиним” євреєм, якого називала “маньяком не сексуальним”.
Наталя Тарасівна ніби ненавмисно “зваблювала” Михаїл Моісеєвича в першу чергу своїм природнім багатством.
Проте в їх розмови, на межі інтимного настрою та істеричних сварок, втручались то скайп-дзвінки надзвичайно турботливої мами (Ольга Волкова), то візити “зальотних циркачів”, то аж занадто допитливий провідник.
особливу роль в цій епопеї зіграв Віктор Андрієнко, який влаштував ціле шоу з переодяганням у комерційних цілях. Він був і нещасною Фатімою, яка вкрала мобільний у бідолашного єврея, і благородним перехожим, який той таки телефон повернув за винагороду, і прикордонником, який збирав мито з пасажирів, які навіть не перетинали кордон. “Потяг “Одеса-Львів”. Які прикордонники? Ми ж не пересікаємо кордонів?”, – обурилась Наталка і таки віджала в псевдо-прикордонника хабар, виданий з “сімейних” трусів єврея (саме в цьому інтимному одязі мама зашила синочку енну суму грошей).
А наскрізним сюжетом “Одеси-мами” було перевиховання єврея, який під впливом українки почав менше слухатися мамку (у його то віці!), їсити сало, а потім взагалі залабав шансон. Кохання проникло у їх міжнаціональні серця. Зрештою Михаїл Моісеєвич зробив пропозицію Наталі Тарасівні тою самою дорогоцінною одеською каблучкою, яка повинна була обмандрувати півсвіту, аби піднятись у вартості. Спочатку потягом з Одеси до Львова, звідти “безтаможним” перевезенням (у організмі дяді-єврея) до Нью-Йорку, там (відмитою – в прямому сенсі цього слова) – вирушити назад до Одеси. Де, уже “загранічний брюлік” продвся би дорожче завдяки своєму американському походженню. Проте справжнє кохання залилило камінчик вартістю кількох статків в Україні, поєднавши два закоханих серця.
Просякнута гумором вистава “Одеса-мама” у фіналі виявляється не такою вже і безтурботною. Набридлива матуся, яку в режимі онлайн грала Ольга Волкова, насправді телефонувала “з того світу” і відправляла вона свого сина в далекий Львів, вже знаючи про свою скору смерть. Жінці дозволили зв’язатись із сином наостанок, щоб влаштувати його долю. А Наталочка ж насправді є не зовсім сторонньою людиною, а донькою давнього друга мами-єврейки, який колись врятував єврейську родину від неминучої смерті.
От такий він – тісний, непередбачуваний, щасливий світ потягу “Одеси-мами”.
