Mad Heads привіз до Кіровограда свою нову “Вісімку”, бу-буратін, символ мудрості та бунтарства, шалену енергетику та спогади з дитинства про потяг “Київ-Кіровоград”. Сцени міста на Інгулі “скаженим головам” було замало, тож соліст розширив простір за рахунок глядацького залу.
“Новий альбом називається “Вісім”. Це восьмий альбом. Але разом з тим вісімка – це такий потужний, магічний символ, це знак нескінченності. Символ того, що музика ніколи не закінчується”, – каже соліст Вадим Красноокий. І додає, – Ми записували цей альбом 4 роки. Там дуже різні пісні. Фактично всі стилі, які Mad Heads грали, так чи інакше проявляються” .
До альбому увійло 17 композицій, на три з яких уже знято кліпи.
Mad Heads влаштував диво на кіровоградській сцені, як і пообіцяв Вадим Красноокий: “А музиканти, раз уже тут ішлося трохи про магію, трошки всі чарівники. І ми можемо робити маленькі дива”.
Спочатку музиканти змінили день тижня – із середи на п’ятницю (від сірих буднів рятувальню). І, якщо календар показав кінець робочого тижня, можна прогулятися. Вадиму Красноокому було явно тісно на кіровоградській сцені. Що не пісня – то соліст тікає зі сцени і хутко мчиться залом, по стільцях, як по рівній стежці.
“Усю дорогу я був співаючий гітарист і це перший тур, де я відв’язався, адже у нас з’явився музикант, який грає на гітарі значно краще за мене. Я тільки інколи підігрую. Тож я зміг зробити те, що давно хотів. Зазвичай, люди, які грали на гітарі, не знають куди діти руки, адже там повинна бути гітара. У мене ж був зворотній ефект – мені мало місця навіть на великій сцені”, – поділився після концерту із Першою електронною Вадим Красноокий.
“Я тут пройшовся залом, зумів розгледіти ближче кіровоградських дівчат. Вони найкрасивіші в світі! Як і всі українки. Які ще є варіанти у нашого чоловічого колективу, крім того щоб посеред зими відчувати весну на серці і в інших частинах тіла”, – соліст дав оцінку кіровоградській глядацькій публіці. І анонсував наступне диво.
Mad Heads і на пори року замахнулись: кількома піснями змінили три сезони. Після весни колектив гурту дружно проштовхнув в атобус Бу-буратін і привіз до Кіровограда літо.
Виснажливий літній відпочинок у величезних окулярах-мутантах вимагає релаксації. Хоча часково і продовжує тему літа: під літній морський бриз можна полежати на кіровоградській сцені і помріяти про “найкращу мить свого життя”.
“На 24 році життя гурту у нас з’явився символ – це сова. Ми не знаємо це вона чи він, не знаємо як звати. Ще сперечаємось”, – каже Вадим кіровоградцям. Але Першій електронній розповів і про значення нового символу без імені: “Сова – це символ мудрості. Група, яка випускає восьмий студійний альбом, уже має якийсь життєвий довсід. Разом з тим, у деяких культурах сова – це символ бунтарської душі. І це досить рок-н-рольно. Мені дуже сподобалось це поєднання мудрості та бунтарського духу. Це, мабуть, прекрасний символ для рок-н-рольної групи з багаторічним досвідом”.
Під фінальну пісню “Надія є”, яку час від часу вимагали кіровоградці, соліст гурту покликав на сцену дітей із залу і Mad Heads запевнив гостей, що все добре буде, поки у країні є отака надія.
Після концерту кореспонденту Першої електронної вдалось поспілкуватись із солістом Mad Heads Вадимом Краснооким і запитати про творчий шлях гурту та Кіровоград очима українського гурту.
“Стиль змінювався всю дорогу і дуже сильно, – розповідає Вадим Красноокий, – Перші три альбоми наші видавалися взагалі у Німеччині англійською мовою. Музикантів тоді було троє. І з тих пір дуже багато відбулося змін. Свого часу ми вирішили залишитись в Україні. Ми багато виступали в Європі, але вирішили співати українською і створювати тут. І ця дорога уже теж багато років займає і в музичному плані зазнає змін: змінюються смаки музикантів, нас щось інше починає надихати. І ми використовуємо це у своїй творчості. З іншого боку – змінюються пісні. Як автор, я придумую пісні про те, що у мене в середині, що я переживаю. І, якщо вони не будуть змінюватись, це буде означати, що я за весь цей час не змінився і як людина, і як особистість. Або ж це буде не щиро: я виріс, а сам все ще роблю вигляд, що мені 16 років.
– Вадиме, що Ви раніше чули про Кіровоград? З чим у Вас асоціюється це місто?
У мене з дитинства це місто асоціюється із потягом “Київ-Кіровоград”. Я ним їздив до бабусі, яка живе в селі Миколаїської області за 15 км від Кіровоградщини. Хоча в самому місті я ніколи не бував аж до дорослого віку, поки не почав приїздити сюди з концертами. І перший наш концерт тут, до речі, був багато років тому (коли ми ще співали англійською) от саме у цьому залі філармонії.
– Що Ви хотіли би передати кіровоградцям?
Я хочу всім подякувати за те, що вони були разом з нами. За те, що кіровоградці підтримують українську музику і групу Mad Heads. Зараз такий час, коли дуже важливо збиратись разом людям і відчувати один одного. І, власне, це одна з причин, чому зараз дуже складно проводити такі тури. Навіть декілька концертів довелося відмінити. Це шостий, який відбувся. Кожен концерт – це маленьке дивою. І скрізь ми боремося за те, щоб воно відбулося.
Враження від концерту і від публіки дуже класні. Людей, можливо, був не повен зал, але враження було таке, наче повний. Ті, які прийшли – вони кричали, підспівували, раділи і були в цьому режимі концерту за всіх тих, хто не прийшов. Я розумію, що це, мабуть, і ті найвідданіші прихильники (які нас давно чекали), і ті люди, які взагалі бачать нас вперше. І їм було цікаво, і вони отримали те, що хотіли. Я сподіваюсь. Тому я радий, що цей концерт відбувся і я буду радий приїздити до Кіровограда ще.
Більше фото тут
Ольга Ткаченко, Перша електронна газета
Фото, відео автора