До 130-річчя українського вченого, філософа, літературознавця, слов’яніста Дмитра Чижевського в Олександрії відкрили меморіальну дошку і на прикладі його постаті розказали про дослідження і популяризацію локальної історії.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Уже два роки в Олександрії відроджують пам’ять про свого співвітчизника. Будинок, де він народився і жив, за сприяння “невідомого” мецената, було відреставровано і створено там музей його пам’яті, який і досі старанно облаштовують працівники. З великим натхненням завідувачка Тетяна Шуткіна розповідала, як вони вишукують старовинні речі і записи друзів родини Чижевських, щоб обстановка в музеї максимально відповідала епосі, в якій жив і працював учений.
Телескоп початку ХХ ст., наприклад, привезли з Лондона, так як ще батько Дмитра був захоплений астрономією і з дитинства привив цю любов своєму сину. Навіть піаніно у вітальню знайшли старовинне – йому теж уже виповнилось 130 років і на ньому досі можна віртуозно грати, як це й робила мати Чижевського, коли вони приймали гостей.
На відкритті меморіальної дошки було припіднято й завісу того, хто опікується відродженням такої важливої культурної спадщини Олександрії. Ним виявився міський голова Сергій Кузьменко.
“Дмитро Чижевський – науковець, філософ, літературознавець, про якого знає світ і мусить знати й пам’ятати Україна” – прокоментував меценат свою позицію.
Також в Олександрії діє художній гурток, де, за словами працівників, виховують таких же талановитих дітей, як і Чижевський, які згодом прославлятимуть ім’я свого рідного міста.
Ще тут популяризують гру в крокет – гра, схожа на гольф, що була дуже популярна два століття тому серед української інтелігенції. І хоча через війну олександрійці не встигли облаштувати спеціальний майданчик за всіма спортивними правилами, до них уже приїжджають бажаючі пограти з Дніпропетровська, Кривого Рогу і навіть Києва.
Неймовірно вразило усіх присутніх атмосферне шоу з “оживленим” Дмитром Чижевським. За допомогою штучного інтелекту його фото перетворили у відеороботу, де він сам розповідав про свій життєвий шлях – безтурботне дитинство, проведене на Кропивниччині, революційну юність у Києві і плідну роботу в Німеччині та США.
Також атмосфери додавали “герої з минулого” – актори Олександрійського коледжу, які грали ролі членів родини Чижевських – матір, батька, сестру і самого Дмитра. Вони читали вірші, співали, відтворювали дух того часу і розважали присутніх можливістю з ними сфотографуватися.
Після урочистої частини зав’язалася дискусія, під час якої краєзнавці, історики, біографи Чижевського ділилися своїми відкриттями і напрацюваннями.
Чи можна назвати його справжнім українським філософом? Чи були його погляди на Україну малоросійськими? Які з його праць потрібно зробити обов’язковими для вивчення в школі? Над цими питаннями можна розмірковувати вічно, але саме це і визначає величину його сліду в українській культурі.
Ольга Регещук для Першої електронної газети