Команда «Баби Єльки» презентувала фотокалендар зі світлинами минулого століття, на яких зображені мешканці сіл і міст Кропивниччини.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
За словами завідувачки Етнолабораторії “Баба Єлька” Світлани Листюк, видання тематичних календрів на початку року вже стало традицією для ГО “Баба Єлька”. Такий календар – зі старовинними світлинами – видали на Кіровоградщині вперше.
“Сьогодні ми ставимося до фотографій, як до чогось буденного і не дуже серйозного. Кожен з нас сам собі фотограф, ми, не замислюючись, робимо десятки знімків за день і з такою ж легкістю видаляємо їх. Проте для наших пращурів фотографування було не просто розвагою, а можливістю зберегти пам’ять про себе, а для нас ці фотографії стали джерелом дуже цінної інформації, яка здатна змінювати стереотипи, спонукає пізнавати свій рід і пишатися предками”, – співавторка календаря Світлана Листюк.
За її словами, у минулому столітті сам процес фотографування був дороговартісним і тривалим. Фотоательє були в кожному місті, а от приїзд майстра в село необхідно було оплатити додатково. При цьому практично у кожній експедиції команда “Баби Єльки” знаходить в сімейних альбомах і музейних архівах чимало старовинних світлин, які становлять етнографічний інтерес.
“На цих фото ми бачимо наших предків справжніми: без брилів і шароварів, без карафки сивухи і сварливого виразу обличчя. Ті не привабливі образи українців нам роками нав’язувала окупаційна радянська влада, розвиваючи комплекс меншовартості, схиляючи до малоросійства, змушуючи вірити у свою національну неповноцінність. Проте чи замислювалися ми, що українці сто років тому – це інтелігентні, красиві, вишукані і стильні люди, які навіть на камеру позують з відчуттям власної гідності. Саме такими вони й були” – зазначила Світлана Листюк.
Світлини для календаря обирали довго і ретельно. Процесом керувала дизайнерка “Нової газети” та проєкту “Баба Єлька” Наталка Андріянова.
“Із сотень фото ми мали обрали лише 12. Та складність полягала не лише в кількості, а й у якості відібраних світлин. Адже багато з них мають пошкодження, місцями вицвіли, порвалися за сотню років свого існування. Із фоном було легше. Ми одразу вирішили, що це будуть домоткані килими і старовинні хустки, які привезли з експедицій в Етнолабораторію” – розповіла Наталка Андріянова.
Так до календаря потрапили фото і килими з Розумівки, Бірок, Михайлівки, Соснівки, Любомирки, Малої Виски, Дмитрівки, Кропивницького та інших сіл і містечок Кіровоградщини.
“Кожна сторінка календаря особлива, адже це не просто фото і фон. Це килими, створені руками наших пра-, це хустки, які їм вдалося зберегти в голодні роки, коли все, що було в хаті, міняли бодай на жменю пшениці. Тло для фотографій – це ще й доказ високого відчуття естетики, яке притаманне нашим прабабусям.
З-поміж них – фото з Михайлівки мого улюбленого Олександрівського району. Я пам”ятаю, що це була наша перша експедиція з часу повномасштабного вторгнення. То був травень, цвів бузок, у Михайлівці не було чутно сигналу повітряної тривоги…. Ми з друзями ніби потрапили в іншу реальність і ось це фото 1906, на якому Іван Кравченков і Марія Носач у день вінчання. Наречений – чарівний вусань у чумарці, підперезаній поясом, у смушеній шапці і з пишним чубом, що визирає з-під шапки. Поруч – наречена і дружка. Вони так гарно, по-багатому вбрані… Це розкіш, про яку ми могли не знати! – гортає календаря готова ГО “Баба Єлька” Інна Тільнова.
А тут зображена велика родина Сикмединів із Малої Виски. Фото 1932 року. Через рік цих людей поглине радянська машина Голодомору. Виживуть одиниці. Дивлячись на них ми бачимо всі масштаби трагедії, яку пережили наші пращури за те, що були українцями”.
Ось це одна особлива сторінка. Хоча для нас вони всі особливі. Тут зображений Прокіп Гонденко 1895 р.н. із Любомирки. Він служив у царській армії, під час Першої світової війни потрапив у полон. Додому повернувся аж через 9 років. З собою привіз це фото, як нагадування про життя в німецькому полоні. Рідним розповів, що вони з іншими полоненими організували аматорський театр і ставили німцям вистави за творами Тараса Шевченка. А “загарбники” дивилися, аплодували і просили ще, – пригадує Світлана Листюк історію, почуту під час експедиції, і додає:
Це фото не просто про людську долю. Вона, найперше, демонструє різницю між цивілізаційними рівнями народів, з якими нам у різні часи доводилося воювати. Точніше, де хто принаймні був цивілізованим, а хто і досі, у ХІХ столітті, залишається на рівні іга”.
Загалом до календаря увійшли такі фото:
• Січень: подружжя Степана і Тетяни Кучерів та невідомий чоловік поруч. Фото з домашнього архіву Надії Юрченко. Село Бандурове Олександрівської громади
• Лютий: Єлька Горобець, Одарка Бугаєнко, Неоніла Бугаєнко. 1929 рік. Село Розумівка Олександрівської громади
• Березень: брат і сестра Петренки з невідомою дівчиною. Фото з домашнього архіву Ольги Самкової. Село Бірки Олександрівської громади
• Квітень: родина невідомого залізничника. Фотогалерея Штейнберга. Село Дмитрівка Дмитрівської громади. Фото передала в колекцію «Баби Єльки» Дар’я Галько
• Травень: Василь і Ярина Білоус. Із домашнього архіву Ніни Чембарової. Село Михайлівка Олександрівської громади
• Червень: Родина Сикмединів. 1932 рік. Із домашнього архіву Валентини Кавун. Місто Мала Виска
• Липень: Микола і Галина Рябки. Із домашнього архіву Ганни Рябко. Село Соснівка Олександрівської громади
• Серпень: Невідомі дівчата з Любомирки. Фото із домашнього архіву Валентини Видутої. Село Любомирка Олександрівської громади
• Вересень: Оксана Тарасенко і дві невідомі жінки. Фото з етнографічної світлиці “Оберіг вічності”. Село Михайлівка Олександрівської громади
• Жовтень: Наречені Іван Кравченков і Марія Носач, дружка Феодосія Брайко у день вінчання. 1906 р. Фото з етнографічної світлиці “Оберіг вічності”. Село Михайлівка Олександрівської громади
• Листопад: Прокіп Гонденко (1895-1931 рр). Фото часів Першої світової війни. Після аматорської вистави під час перебування в німецькому полоні. Із домашнього архіву Миколи Ясененка. Село Любомирка Олександрівської громади
• Грудень: Сімейне фото. Невідомі. Єлисаветград, вул. Дворцова, дом Перимонда, ательє Єммануїла Плетцера (нині вул. Театральна). Передала в колекцію “Баби Єлька” Дар’я Галько.
Над календаремо працювали:
- Авторка ідеї – Інна Тільнова
- Координаторка проекту – Світлана Листюк
- Дизайнерка – Наталя Андріянова
- Редакторка – Олена Цюцюра
Календар можна буде отримати за донат на розвиток проєкту «Баба Єлька» в Етнолабораторії чи в редакції «Нової газети» (м. Кропивницький, вул. Театральна, 12.).
Замовити примірник – за тел. (050) 26 49 556.
Підтримати проєкт можна:
- на картку ПриватБанку 5168745612167699 (на ім’я Світлани Буланової (Гречанюк),
- на Патреоні https://www.patreon.com/BabaYelka
