Днями у Львові презентували персональну виставку художника з Кропивницького Павла Пузиря – “Підсвідомі …..ізми”.
Про це повідомляє Перша електронна з посиланням на сайт 032.ua.
Художник не обмежує себе рамками і формує власний стиль, який оцінюють на українських та міжнародних престижних виставках і конкурсах.
На львівській виставці експонується 20 робіт, які особисто представив митець.
На фото: Павло Пузир біля картини “Зародження”, яка перемогла на багатьох міжнародних заходах)
– Чи давно Ви займаєтесь мистецтвом?
Уже вісім років. Інколи розумію, що чогось головнішого за мистецтво немає. Гроші — це якось так… Мистецтво сильніше, і воно керує людьми. Є дія і є реакція на якісь події. Наприклад, подорожчала вода: людина реагує або позитивно, або негативно. Це підсвідома реакція, захист своєї сім’ї і всього іншого. А мистецтво все-таки головніше. Те, що мистецтвом у нашій країні цікавиться всього лише 1% людей, я вважаю — це добре. У нас у Кропивницькому також збирається на виставки така кількість людей, яка потрібна — невелика.
– Тобто Ваша творчість — це реакція на суспільні події? Де Ви черпаєте натхнення?
Підсвідомість. Реакція також є. Можливо, інколи і читання. Взагалі, потрібно спіймати момент. Тому що інколи стоїш біля полотна і нічого не можеш зробити, просто бачиш, що будеш його псувати…
– Як довго Ви творили цю виставку і коли вперше виставили на публіку?
Зараз у Львові виставлені роботи, які не були представлені ніде. Представлено 20 робіт, із них 8-9 не були представлені ні в Києві, ні у Кропивницькому. Є роботи, які виставлялися на багатьох виставках. Скажу, що виставка не створилася зразу. Є тут одна робота — з моїх перших, коли я тільки взяв пензля в руки і почав малювати, яку я нікому не передаю, не дарую, бо вважаю її однією з сильніших. Коли роботи йдуть від душі, то це дуже сильні роботи.
– У контексті Вашої виставки, що ж це за такі “…ізми”?
У нас було дуже багато напрямків у мистецтві, вони всі мають закінчення “-ізм”: постмодернізм, фовізм, дадаїзм, супрематизм,сюрреалізм, імпресіонізм — це все “-ізми”. Таких “-ізмів” дуже-дуже багато. І коли ти твориш своє мистецтво, ти розумієш, що у тебе також буде якийсь “-ізм”. Але я не хочу бути схожим на жоден із “-ізмів”, який уже існує, я хочу бути індивідуальним. У мене в мистецтві постійні експерименти. Вважаю, що деякі роботи у мене не торкаються жодного “-ізму”, які вже існували. Хто розбирається у мистецтві, ті можуть помітити, де я “скосив”. Коли ти твориш мистецтво, ти його ще й вивчаєш і я знаю, де я що міг вхопити, з якого напрямку це пішло. У принципі, “-ізми” – це дадаїзми (Сміється — авт.).
– Чи є якісь художники, які Вас надихають?
Так, один із найголовніших художників, якого я тримав у руках — це був Босх. Можливо, він мені дав щось таке… Після Босха мене потягнуло на інших митців і хотілося вивчати, вивчати, вивчати. “Матір’ю” мого мистецтва є “Сад земних насолод” Босха. Коли я це побачив, то просто не уявляв, як це взагалі людина могла передати.
– Як ставитесь до вуличного мистецтва? Графіті, мурали…
Я до будь-якого мистецтва ставлюся добре. До будь-якого, якщо це є мистецтво. Графіті — це супер. Будь-яке мистецтво — це супер.
