Сатиричну комедію грецького драматурга Дімітріса Псафаса «Потрібен брехун» у постановці народного артиста України Віталія Селезньова у Кропивницький привіз Вінницький обласний український академічний музично-драматичний театр ім. М.К. Садовського. Пародія на діяльність політиків, написана в 1953 році, йде на сцені театру з 2004. Але і сьогодні глядач сміється до сліз.
«О Боже, і тут політика», якщо і промайнуло в думках глядачів, то тільки на секунду. Бо вся ця, майже фантастична, історія не про політику, як таку, а про те, як вибратися з прірви, переповненої пастками та капканами, в яку герої самі себе заганяють брехнею.
За сюжетом, новообраний грецький парламентар Теофілос Ферекіс (народний артист України Валерій Прусс) зрозумів, що дав забагато обіцянок і має величезний недолік – він не вміє брехати. Цей же недолік мають і люди з його найближчого оточення: дружина Дженні (заслужена артистка України Надія Кривцун), охоронець Врасітас і секретарка Піпіца. Одразу після перемоги їхнє життя різко змінилося. По-перше, Теофілос щедро нароздавав обіцянки друзям, знайомим, а тепер всі вони вимагали їхнього термінового виконання. По-друге, виборці вважали, що саме новий обранець може і повинен вирішувати всі нагальні питання – від призначень на посади до проведення аналізів, вибачте, сечі! В облозі будинок і офіс Теофілоса.
От, наприклад, Пататіс вимагає витягти з в’язниці його брата. Він приходить кожного дня з криком і футляром від скрипки, хоч на музиканта кремезний чоловік абсолютно не схожий. Доведеного до відчаю Пататіса не зупинять ні боягуз Врасітас, ні тим більше паралізована від жаху Піпіца. Дженні теж не здатна брехати й прикривати чоловіка.
Який вихід? Знайти спеціального помічника. Але не простого, а з унікальним даром брехати, як дихати. Ось тут з рекомендаціями від афінського юриста сама доля посилає Тодороса Параласа (заслужений артист України Анатолій Вольський). В принципі це прізвище в спектаклі прозвучить лише один раз, коли чоловік пропонуватиме свої послуги дружині депутата. Унікального спеціаліста всі звуть Тодорос-брехун. І це не образа. Він сам пишається тим, що є «брехуном з талантом, який вірить в те, про що бреше».
«Брехня – це дар Божий! Як її можна не любити. Брехня – це талант! Приклади? Найбільші в світі письменники – найбільші брехуни. Але, бачите, світ влаштований дивно: якщо ти пишеш фантастичні історії, то тебе називають письменником. Як тільки ти починаєш їх розповідати, тобі кажуть: у-у-у-у брехун».
Претендент на посаду помічника розповів, що був професійним свідком в суді, де доводив до сказу прокурорів та адвокатів. Потім писав нариси «з натури» про полювання у Африці та торпедування підводних човнів під час першої світової війни у газету «Правда». Не маючи бажання розтрачувати такий «талант» в провінції, чоловік приїхав у Афіни шукати нове місце.
Дженні такий претендент абсолютно не подобається. Тим більше, що на прикметі є інший кандидат – син друзів. Молодому нахабі відмовляють. Чоловіку все ж таки вона розповідає про Тодороса і, чим більше її обурення, тим сильніше заінтригований Теофілос. І от, на наступний день, призначена співбесіда.
За збігом обставин, перша зустріч депутата з майбутнім спеціальним помічником відбувається раніше призначеного часу в переповненому трамваї та закінчується скандалом. Теофілос намагався бути ближчим до народу, але йому наступив на ногу та не вибачився якийсь нахаба. Зчинився скандал. Тодорос не знаючи, що перед ним потенційний шеф, так поспішав на співбесіду, що обізвав постраждалого «старим дурнем», поставив йому синець, зіскочив з трамвая і втік.
Теофілос приходить додому розлючений. Поки депутат лікує «бойові рани», до будинку прибігає і Тодорос. Розповідає про пригоду в транспорті. Дженні відчуває, що це реальний шанс позбавитися від нахаби назавжди. Вона кличе чоловіка, щоб перевірити, як викрутиться молодик. І на її очах розігрується спектакль зі слізьми й «посипанням голови попелом». На колінах Тодорос кається в тому, що скандал в трамваї – це акція спланована й проплачена опозицією. Що він не знав проти якого «достойного мужа і надії нації» довелося вчинити ганебний вчинок. І, якби ж йому були відомі всі деталі, то він ніколи в житті не пішов би на таке неподобство.
Теофілос – розгублений. Вражена Дженні не має більше аргументів. А Тодорос миттєво приступає до виконання обов’язків, бо в дім проривається розлючений Пататіс: час іде, брат сидить, а пан Ферекіс нічого не робить! Чоловік жестикулює, футляр розкривається … там не музичний інструмент, а хороша така сокира. Останній, так би мовити, аргумент. Ви думаєте Тодорос не впорається? Як би не так! На ходу він сплітає таке мереживо брехні, що Пататіс іде щасливим і вдячним.
«Ну, і жевжик!» – говорить вражений депутат Ферекіс.
«Не думаєш же ти призначити його на посаду спеціального помічника?!?» – робить останню спробу спротиву Дженні.
«Він сам себе призначив!» – отеретіло і з полегшенням відповідає Теофілос Ферекіс.
Тепер робота кипить: для більш ефективної імітації спілкування з міністерствами та відомствами заводять не підключений до мережі телефон.
«Розрулювати» справи доводиться різні. Наприклад, в приймальню в сльозах приходить пані Харілаус, яка клопоталася про підвищення свого чоловіка. Розповідає секретарці, що не дочекалася – кілька днів тому її чоловік передчасно помер. Повертається Тодорос. Він не чув про нові обставини. Йому взагалі дуже часто доводиться працювати «наосліп». Тому він радісно повідомляє жінкам про новину: пан Харілаус отримав роботу і терміново їде у Афіни. А на підтвердження зачитує свіжісіньку, щойно з пошти, телеграму. Вдова нічого не розуміє: її чоловік мертвий, як він міг відіслати телеграму? Тодорос в цю ж секунду змінює тактику: висловлює співчуття, обурюється тим, що не пощадили вдову і їй грубо розповіли про таке горе. Більше того, вимагає від секретарки документи пана Харілауса і текст співчуття, яких не існує в принципі.
Для Піпіци – це остання крапка. Її постійно роблять крайньою й винною, вона не готова призвичаюватись до нових умов. Вона звільняється!
Ну що ж, Тодорос за нею не сумуватиме. Тим більше, що його увагу постійно намагається привернути покоївка.
Потрібно віддати належне цьому персонажу: покоївці на ім’я Кула. О, її виходи на сцену були варті уваги! Кула – пришелепкувата, шалена, безпосередня у вираженні бажань, а в присутності чоловіків з нею робиться «щось таке особливе». Проста душа вірить кожному слову майстра брехні. Чого вартий її вихід коли, під враженням від розповідей про військові звитяги на підводному човні і обіцянки відвести до моря, дівчина приміряє ласти і підводну маску. Зал плакав від сміху.
Але на горизонті нова криза: пан Ферекіс на святі, під впливом моменту, щось пообіцяв співачці кабаре Пиці Киці. Що саме, він не пам’ятає, але доручає Тодоросу-брехуну зробити все заради красуні-білявки. І головне Дженні не повинна дізнатися. Не прояснює ситуацію зустріч з чоловіком Пиці Киці – явним представником криміналу – Панагісом. Ясно одне – послуга потрібна йому і пов’язана вона з міністерством праці. Для Тодороса – це черговий професійний виклик.
Ще одним викликом є зміна у ставленні Дженні. Вона раптово змінює гнів на милість. Відкрито заграє з Тодоросом. Заводить розмову на інтимні теми, але і тут брехун вірний собі:
«Так, у мене були перемоги. Багато. Вас цікавить статистика? 20 – заміжніх, 30 – вдів, 50 – «солом’яних» вдів і 157 – невизначеного статусу. Були ще й інші, але про них не варто вести мову.»
Чи піти на ризик і додати до своїх перемог дружину шефа? Переміна у ставленні Дженні – це справжні почуття чи хитра пастка? Як виконати обіцянку Панагісу і вижити? Чи повірять твоїй правді, коли до цього ти постійно брехав? Що допоможе розплутати клубок брехні й чи, можливо, це взагалі? На ці запитання шукатимуть відповіді герої п’єси.
Щодо гри акторів, то вона заслуговує високої оцінки. Глядачам сподобалась взаємодія з залом, акробатичні номери, імпровізації акторів. По закінченню вистави влаштували гостям шквал овацій та довго не відпускали зі сцени. Чекатимемо вінничан на наступні гастролі.
